Зарубіжна література 6 клас

Літературний диктант "П'ятнадцятирічний капітан"

https://drive.google.com/open?id=1UuTQoXQwN1MtPJewNmDveTcXwzB7M8up

Жуль Верн. Подорож довжиною в життя

https://drive.google.com/open?id=14_y6bkT3LTD5FObReLaXsRxirnX-WS1-

Жуль. Верн. Афоризми

https://drive.google.com/open?id=12QyT2zuB73E362VN3LZRf_9oPOueZOPj

Твір за романом Жуля Верна "П'ятнадцятирічний капітан"

https://drive.google.com/open?id=1yd1lzK97XKLRorIz50dDMwSzIta_WmKV

Групові завдання. Жуль Верн "П'ятнадцятирічний капітан"

https://drive.google.com/open?id=1kar3VnnyDy8y-r4N1nnwkTGnLj5orDWs

Написання твору за романом Ж. Верна «П’ятнадцятирічний капітан» на тему «Велич науки й знань»

Мета: розвивати зв’язне мовлення, вчити писати твір за даною темою, використовуючи знання, отримані на попередніх уроках, виховувати уважність, точність у доборі слів, розвивати повагу до науки й знань.

Кто ясно мыслит — ясно излагает.

Н. Буало

ХІД УРОКУ

I. Слово вчителя

— На попередніх уроках ми читали й обговорювали роман Ж. Верна «П’ятнадцятирічний капітан». Він примусив нас закохатися в романтику подорожей, здригнутися від проявів жорстокості, зрадництва, існування рабства, щиро захоплюватися сміливістю й мужністю головних героїв роману.

II. Бесіда

1. Чи змінилося ваше ставлення до науки після прочитання книги Ж. Верна?

2. Які саме науки знають і люблять герої роману?

3. Як знання допомагають героям Ж. Верна в скрутних ситуаціях?

4. За яких умов життя людей на землі може бути комфортнішим та зручнішим?

III. Складання плану твору «Велич науки й знань»

І. Вступ. Твір Ж. Верна «П’ятнадцятирічний капітан» — науковий роман.

ІІ. Основна частина

1. Образ вченого в романі «П’ятнадцятирічний капітан».

2. Географія й біологія — улюблені науки героїв роману.

3. Знання морської справи — необхідність для мандрівників.

ІІІ. Висновок: наука в моєму житті.

IV. Написання творів на чернетках

V. Редагування творів

VI. Переписування творів у зошити

VII. Домашнє завдання

Підготуватися до тематичного оцінювання.

Характеристика головного героя роману Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан».

Головним героєм роману є Дік Сенд. Хлопець рано став сиротою, позбавлений батьківської опіки та материнської ласки. Його ще малим знайшов чоловік на піщаному березі та дав таке ім’я.

Дік рано подорослішав. Цьому сприяла сирітська доля, яка загартувала його до важких випробувань. Він мріяв стати моряком, бути мудрішим і сміливішим, самому знаходити рішення. Тому в школі захоплювався географією та історією подорожей. Хотів вивчити навігацію, вищу математику. Усвідомлюючи своє становище, дав собі обіцянку «стати людиною».

Коли читач зустрічає героя, Дік був середній на зріст, міцно збудований, із синіми розумними та рішучими очима, обличчям хороброї та завзятої людини. Його неабияка сила волі не один раз допомагала йому. У п’ятнадцять років хлопець уже міг приймати рішення і доводити до кінця свої задуми. Його вигляд жвавий та серйозний привертав до себе увагу.

У подорожі Дік Сенд проявив себе сміливим, впевненим та рішучим моряком. Також виявилась його щедрість, ученість, хитрість, передбачливість, обачність, спритність. Юний капітан врятував негрів з тонучого човна, навчив морської справи та зробив своїми помічниками. В Африці охороняв усіх пасажирів від небезпек, Гаріса та Негори, котрі змовилися продати негрів у рабство. Пережив біль та муки, щоб врятувати своїх друзів.

Після неймовірної подорожі юнак вирішив стати справжнім капітаном. Тому завзято вчився. У вісімнадцять років Дік Сенд з відзнакою закінчив мореплавну школу. Одержавши диплом, став капітаном одного з суден Джеймса Уелдона. Так завдяки наполегливості та праці здійснилася найзаповітніша мрія хлопця.

Велич науки і знань (за романом Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан”)

1878 року французький письменник Жуль Верн видав чудовий роман – “П’ятнадцятирічний капітан”. Слід зазначити, що це по суті науковий роман, бо напружений та цікавий сюжет тісно переплітається із науковими знаннями.

Перед читачем постає образ вченого. Жуль Верн вірив у те, що наукові винаходи допоможуть людям жити комфортно, цікаво та щасливо. До речі, герої роману певною мірою також є вченими. Приміром, кузен Бенедикт. На перший погляд, вій звичайний чоловік, можливо, навіть трохи дивний. Все його життя було присвячене лише одній-єдиній справі – ентомології науці про комах. Він годинами міг роздивлятися свої дорогоцінні колекції жуків та метеликів. Якби спитати в кузена Бенедикта про яку-небудь комаху, він одразу б докладно розповів про неї, так добре він розумівся на біології.

А юний капітан Дік Сенд? Узяти на себе відповідальність за життя людей! Для цього треба бути витривалим, надзвичайно кмітливим і мужнім. Дік Сенд досконало знав географію, що й дало йому змогу вести “Пілігрим”. Ті знання врятували Діка та його команду від небезпеки. Проте є ще одна річ, без якої не обійтись жодному капітанові. Вона, в свою чергу, складається із двох дисциплін – вищої математики та навігації. Звичайно ж, треба постійно вести доволі складні розрахунки, щоб часом не збитися з курсу. Це вже наука, що посідає особливе місце в житті людини. Особисто для мене знання – річ дуже важлива й потрібна. Я вважаю, що за відсутності певних умінь та навичок людина не зможе прожити повноцінне життя, розкрити себе. Особистість має постійно розвиватися і не зупинятися на досягнутому. Саме наука сприяє розвиткові інтелекту, мислення. Вона удосконалює життя людини. Мені подобається вчитися в школі, дізнаватися про щось нове. Крім того, я займаюсь самоосвітою, багато читаю. Мені це дуже цікаво, до того ж я впевнена в тому, що знання неодмінно знадобляться мені в майбутньому.

Уроки за оповіданням Рея Бредбері

"Усмішка"

Мета уроків: познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом американського фантаста Рея Бредбері, виявити ідею та особливості психологізму оповідання „Посмішка”, співставити шляхом компаративного аналізу думки американського письменника Рея Бредбері і української поетеси Ліни Костенко щодо майбутнього людства; формувати уміння аналізу, виразного читання, творчу уяву, абстрактне мислення; навчати аналізу зіставлення творів різних авторів і різних видів мистецтва, викликати почуття захоплення красою

Французька пісня

Учитель: Любі панянки! Наш літак прибуває до столиці Франції – міста Парижа. Біля трапу літака вас зустрічатимуть екскурсоводи, які допоможуть познайомитися з цим чудесним містом. Щасливого відпочинку!

1. Париж – старе красиве місто. Йому більше двох тисяч років. В нашому місті є багато архітектурних пам’ятників. Про деякі з них ви сьогодні дізнаєтесь. Наприклад, Ейфелева вежа, яка є символом Парижа. Якщо піднятися на неї, а це 320 метрів висоти, то весь Париж буде як на долоні.

2. В Парижі є ще одна варта уваги пам’ятка – Собор Паризької Богоматері, який було побудовано у ХІІ – ХІІІ ст.. Він розташований на острові річки Сени, яка перетинає все місто.

1. На лівому березі Сени в Латинському кварталі на бульварі Сан-Мішель знаходиться дуже красивий Люксембурзький сад. Біля чудових фонтанів в тіні дерев є лави. Частими гостями цього саду бувають студенти, що навчаються в Сорбонні. Сорбонна – це Паризький університет, розташований недалеко від Люксембурзького палацу.

2. Направому березі Сени знаходиться Лувр. Раніше Лувр був резиденцією королів Франції, а тепер це великий музей, в якому побував кожний поважаючий себе мешканець Парижа.

(Виходить третя дівчинка-екскурсовод)

3. Якби в нашому музеї була тільки одна картина, то й тоді б він був самим знаменитим.

Старі будинки ажурові,

І кожен камінь – вічний слід

Давно минулої любові,

Умерлих літ, безсмертних літ.

Кав’ярні й башти, сни з явою,

Рабле й Рембо, квітки й трава.

І хтось усмішкою чудною

У невідоме зазива ...

Учитель:

- Чи здогадались ви, прочию усмішку йдеться в рядках Максима Рильського про Париж? Так, це „Джоконда”.

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Презентація репродукції картини Леонардо да Вінчі „Джоконда”.

Учитель: Одним з перших імен, які спливають в уяві цивілізованої людини при слові Ренесанс, є ім'я Леонардо да Вінчі, геніального художника, мислителя і винахідника. Та навіть серед його неперевершених творів є такі, що здіймаються як вершини над горами. Такою вершиною у творчості Леонардо стала картина „Мона Ліза дель Джоконда”, незрівнянне втілення гуманістичного ідеалу жіночої краси.

2. Словникова робота

Гуманістичний – відношення до людей, сповнене любов’ю до людини, турботою про її благо, повагою до людської гідності.

(Демонстрація репродукції)

Учитель: Мабуть, жодна картина у світі не має такої кількості підробок, не зазнала стількох нападів маніяків і вандалів, як „Джоконда”: її заливали фарбою, намагалися пошматувати, старанно замальовували куточки вуст, щоб вбити незбагненну посмішку, таємницю якої ось уже кілька століть даремно намагаються розгадати мистецтвознавці. Навіть проводилися конкурси „двійників” Мони Лізи.

(На тлі музики 4 екскурсовод презентує репродукцію)

Портрет заможної флорентійки Мони Лізи дель Джокондо, який зберігається в Луврі уПарижі, був намальований десь біля 1503 року.

На ньому ми бачимо молоду чарівну жінку з допитливим поглядом і таємною посмішкою. Вона задумлива, мрійлива, сумна.

Повітряна гра світлотіні в цій картині не тільки створює рельєф форм, допомагає передати міміку обличчя, але й сприяє враженню вишуканості, витонченості і складності душевного життя.

Пейзаж доповнює образ мон Лізи і створює враження цілісності, єдності. Навіть складки на одязі жінки нагадують круті береги, річки, нерівні дороги.

Отже, Мона Ліза – це витвір Природи, і її таємна посмішка – це також таємниця природи.

Учитель: Уже чотири століття Мона Ліза дарує чарівну усмішку людям. Зовні спокійна, але сповнена внутрішньої енергії, ця жінка наділена надприродною здатністю впливу на людські душі і серця. Ось цю надприродну здатність розбудити в людині відчуття прекрасного, виховати благоговійне ставлення до нього і показав Рей Бредбері в оповіданні „Посмішка”.

3. Цікаві відомості про життя і творчість американського письменника Р.Д.Бредбері (міні-повідомлення заздалегідь підготовлених учениць)

Учитель: Перш ніж перейти до вивчення оповідання, давайте познайомимося з його авторам. Слово надається юним дослідницям життя і творчості Р.Бредбері.

1) Прадіди письменника – пуритани (як і рід Д.Дефо), які 1630 року прибули до Північної Америки, - відзначалися працьовитістю та підприємливістю. Інколи це призводило до конфліктів із владою. Так, за сімейною легендою, 1662 року прабабусю письменника Мері Бредбері спалили живцем на відомому процесі „салемських відьом”.

2) Схильність до літературної діяльності виявилася ще у діда Рея, видавця газет у Штаті Іллінойс. Батько ж письменника – Леонард Сполдінг Бредбері – був електромонтером, а мати – шведка Естер Марі Моберг – домогосподаркою.

3) Рей Дуглас Бредбері народився 22 серпня 1920 року. Батьки захоплювалися кінематографом, тому друге ім'я Дуглас було дано хлопцеві на честь зірки німого кіно Дугласа Фербенкса. Рей ріс у великій дружній родині, тому згуртоване родинне коло вважається найвищою цінністю, „машиною щастя, що рухається любов’ю і обов’язком і продукує мир і благополуччя кожному зокрема і суспільству в цілому”.

4) Диво книги захопило Рея з Різдва 1925 року, коли йому подарували фантастичний комікс „Жив-був...”. Потім були книги Л.Ф.Блума про країну Оз, оповідання Е.По, твори Е.Р.Берроуза. Прочитавши 1928 року оповідання „ Світ велетенських мурах” у журналі „Дивовижні історії”, хлопець назавжди став в’язнем „країни фантазії”.

5) У часи Великої депресії разом з родиною Рей їздить Америкою, доки не опиняється в Лос-Анджелосі. Він пише оповідання – страшилки, а сусідська дівчина друкує їх. Пізніше, в одному з інтерв’ю, на питання: „В якому віці ви почали писати?” – Бредбері відповість: „У 12 років. Я не міг купити продовження „Марсіанського воїна” Е.Берроуза, адже ми були бідною родиною... І тоді написав власну версію”.

6) У серпні 1936 року в уокоганській газеті з'явилася перша публікація Бредбері – вірші „Пам'яті Вілла Роджерса”. 1937 року Рей стає членом лос-анджелеської „Ліги наукових фантастів”, ним опікується родина Хейнлейнів – Роберт і його дружина Леслін.

7) Закінчити університет не дозволила хлопцеві бідність. Довелося продавати газети. „У мене не було засобів, - згадував письменник, - щоб вступити до університету... Я відвідував бібліотеку, працював там годинами. До двадцяти років я вже прочитав усі відомі п’єси, знав американську, французьку, італійську, англійську історії, відомі повісті й оповідання”

Розпродавши газети, Бредбері сідав за перо. Він щотижня писав по оповіданню, та вони поверталися з редакцій із негативними відгуками. Рей почав видавати авторський журнал „Футуріа фантазія” (1939-1940 рр.), а з 1942 року цілком перейшов на літературний заробіток, створюючи до 52 оповідань на рік.

8) Бредбері все життя був книгоманом. Його дитинство і юність пройшли в бібліотеках, у книжковому магазині він зустрів свою долю Маргарит Сусану Маклюр (Меггі), худеньку біляву продавщицю книг, свою єдину любов. 1947 рік став переломним у житті письменника: 27 вересня він вінчався з Меггі, за день до того спалив усі свої невдалі рукописи, тоді ж вийшов його перший збірник „Темний карнавал”, а радіоп’єса „Луг” здобула визнання.

Сам Рей Бредбері називає себе „казкарем, моралістом”. Понад 800 творів написано ним: кілька романів і повістей, сотні оповідань, десятки п’єс, кіно-, радіо- і телесценаріїв, ряд статей, заміток, передмов, інтерв’ю, а також багато віршів.

4. Коментоване читання оповідання

1) Зверніть увагу на назву оповідання, а також на всі вживання утексті слова посмішка.

Так, оповідання починається з цього слова (заголовок) та ним закінчується. А між ними – нічого: світ, люди, „нові троглодити” без посмішки. Більше того: світ намагається втопити в багнюку цю посмішку.

2) Прочитайте опис міста, де відбувається дія.

- Чому так рано люди вже шикувались у чергу? Що їх приваблювало?

3) Словникова робота

- Що таке свято у вашому розумінні?

А тепер звернімося до словника:

Свято – 1. День або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати...

2. Торжество, влаштоване з якої-небудь нагоди.

3. Важлива, радісна, приємна подія, а також день, коли вона сталася.

4. Почуття приємності, радості, піднесення.

(Словник української мови. – Т.9 – К.: Наукова думка, 1979. – С. 104-105).

Таким чином, до слова „свято” підібрані синоніми або семантично близькі мовні одиниці: урочисто; видатний; знаменний; торжество; важлива; радісна; приємна подія; почуття радості, приємності, піднесення тощо.

Отже, все зрозуміло: люди зібралися зранку, щоб, не дай Боже, не пропустити „урочистої, видатної, знаменної, важливої, радісної, приємної” події.

- А які ще свята згадуються в оповіданні?

1. Том подумки перебрав свята, в яких брав участь останніми роками. Згадав, як шматували та палили книжки на майдані й усі реготали, наче п'яні.

2. А свято науки місяць тому, коли притягли до міста останнього автомобіля, потім кинули жереб, і щасливці могли по одному разу довбонути машину кувалдою!

3. Та найкраще,- продовжував згадувати Грігсбі,- було того разу, коли громили завод, який ще намагався виробляти літаки. Ну й потішили ж ми душу! А потім знайшли друкарню та склад боєприпасів - і висадили їх у повітря разом!

4) Прочитайте за особами уривок від слів „Чуєш, хлопче, а ти що тут робиш так рано?” до слів „Сміх покотився людською шеренгою” (автор, Том, Грігсбі, людина з черги).

    - Чуєш, хлопче, а ти що тут робиш так рано? - мовив чоловік за його спиною.
    - Це моє місце, я тут чергу зайняв,- відповів хлопчик. [296]
    - Біг би ти, хлопче, звідси та поступився своїм місцем тому, хто знається на цій справі!
    - Облиш хлопця,- втрутився, різко обернувшись, один із чоловіків, які стояли попереду.
    - Я ж жартую,- задній поклав руку на голову хлопчиська. Хлопчик похмуро скинув її. - Просто зважив: дивно це - дитина, так рано, а він не спить.
    - Цей хлопець знається на мистецтві, зрозуміло?- сказав захисник, його прізвище було Грігсбі.- А як тебе звуть, хлопче?
    - Том.
    - Наш Том, вже він плюне як слід, вцілить, правда, Томе?
    - Авжеж!
    Сміх покотився людською шеренгою.

- Що означають слова „Цей хлопець знається на мистецтві...”?

- Що вже знав про картину Том?

    - Кажуть, вона усміхається,- сказав хлопчик.
    - Еге ж, усміхається,- відповів Грігсбі.
    - Кажуть, вона зроблена з фарби та полотна.
    - Правильно. Саме тому і здається мені, що вона не справжня. Та, справжня, я чув, була на дошці намальована, у давню давнину.
    - Кажуть, їй чотириста років.

Рей Бредбері стверджував, що „фантастика – це реальність, доведена до абсурду”.

5) Словникова робота

Абсурд (лат. – немилозвучний, безглуздий) – безглуздя, нісенітниця.

6) Бесіда за запитаннями:

- Що ж абсурдного ми знаходимо в оповіданні „Посмішка”?

(Знущаються над картиною (витвір мистецтва), не хочуть згадувати минуле, ненавидять цивілізацію)

- Як Грігсбі пояснює Тому, чому всі повинні плювати на картину?

( - А навіщо ми усі тут зібралися?- спитав, поміркувавши, Том.- Чому ми повинні плювати?
    Грігсбі й не глянув На нього, він дивився на сонце, розмірковуючи, котра година.
    - Е, Томе, причин безліч. - Він розгублено простягнув руку до кишені, якої вже давно не було, за неіснуючою цигаркою. Том бачив цей рух мільйон разів. - Тут уся справа в ненависті, ненависті до усього, що пов'язане з минулим. Дай-но відповідь мені, як ми дійшли до такого стану? Міста - купи руїн, дороги від бомбардувань - наче пилка, вгору-вниз, поля ночами світяться, радіоактивні... Ось і скажи, Томе, що це, коли не остання підлота?
    - Так, сер, звичайно.
    - У тому-то й річ... Людина ненавидить те, що її занапастило, що їй життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа).

- В чому Грігсбі бачить перешкоду на шляху до щасливого життя? ( У цивілізації)

- Чи згодні ви з ним?

- Як ви думаєте, чому автор не пояснив, у чому суть „свята” ще на початку новели?

(Найстрашніше те, що покликала людей в чергу насолода, яку вони мали отримати від вандалізму: власті дозволили кожному бажаючому плюнути на ... картину Леонардо да Вінчі „Мона Ліза”, яку для цього виставили на площі).

7) Словникова робота

Вандалізм – безглузде знищення культурних і матеріальних цінностей.

8) Продовження бесіди:

Вандалізм став не просто нормою життя, а й чи не єдиною насолодою. Невже всі люди так зачерствіли душею? Прочитайте слова людини з черги, яка виступила на захист цивілізації.

    - Сер, це більше ніколи не повернеться?
    - Що - цивілізація? А кому вона потрібна? Будь-кому, не мені!
    - А от я готовий її терпіти,- мовив один з черги. - Не все, звичайно, але були й у ній свої добрі риси...
    - Нащо марнословити! - гукнув Грігсбі. - Будь-що безсенсово.
    - Е, - наполягав один із черги,- не поспішайте. Ось побачите: ще з'явиться тямовита людина, яка її підлатає. Запам'ятайте мої слова. Людина з душею. Людина, в якої душа горнеться до гарного. Він поверне нам - ні, не стару, а, так би мовити, органічну цивілізацію, таку, щоб ми могли жити мирно.

- В чому вона бачить спасіння? На кого покладається?

9) Прочитайте за особами уривок від слів „Врешті-решт і вони ступили на головний майдан” до „Точно, Мона Ліза” (автор, Грігсбі, Том)

Кінець кінцем і вони ступили на головний майдан. Водночас до міста в'їхав вершник, тримаючи в руці аркуш паперу. Том, Грігсбі та всі інші, накопичуючи слину, просувалися вперед - ішли, приготувавшись, засмаковуючи, з розширеними зіницями. Серце Тома билось часто-часто, і земля палила його босі п'яти.
    - Ну, Томе, зараз наша черга, не барися!
    По кутках обгородженого майданчика стало четверо поліцаїв, четверо чоловіків із жовтим шнурком на зап'ястях - ознакою їхньої влади над іншими. Вони повинні були стежити за тим, щоб не кидали каміння.
    - Це для того,- вже востаннє пояснив Грігсбі,- щоб кожному випало плюнути разок, зрозумів, Томе? Нумо!
    Том завмер перед картиною, дивлячись на неї. У хлопчиська пересохло в роті.
    - Томе, нумо! Спритніше!
    - Але,- повільно мовив Том,- вона ж гарна!
    - Гаразд, я плюну за тебе!
    Плювок Грігсбі блиснув у сонячнім промінні. Жінка накартині посміхалася таємничо-сумовито, і Том, відповідаючи на її погляд, відчував, як калатається його серце, а у вухах неначе лунала музика.
    - Вона гарна,- повторив він.
    - Іди вже, поки поліція...
    - Увага! [299]
    Черга принишкла. Тільки що вони сварили Тома - став як пень!- а тепер усі повернулися до вершника.
    - Як її звати, сер?- тихо спитав Том.
    - Картину? Здається, "Монна Ліза"... Точно "Монна Ліза".

- Чому Том не міг плюнути?

10) Прочитайте уривок від слів „Слухайте оголошення...” до слів „...рука була захована під куртку”.

    - Слухайте оголошення,- мовив вершник. - Влада постановила, що сьогодні опівдні портрет на майдані буде віддано в руки тутешніх мешканців, аби вони могли взяти участь у знищенні...
    Том і отямитися не встиг, як натовп, гукаючи, штовхаючись, борсаючись, поніс його до картини. Різкий звук полотна, що рветься... Поліцаї кинулися навтікача. Натовп вив, і руки дзьобали портрет, наче голодні птахи. Том відчув, як його буквально кинули крізь розбиту раму. Сліпо наслідуючи інших, він простяг руку, схопив клапоть лисніючого полотна, смикнув та впав, а поштовхи та стусани вибили його з натовпу на землю. Весь у саднах, одяг розірваний, він дивився, як стареча жувала шматки полотна, як чоловіки розмальовували раму, розкидали ногами жорсткі клапті, шматували їх у найдрібніше лахміття.
    Лише Том стояв притихлий обіч цієї свистопляски. Він зиркнув на свою руку. Вона гарячково притиснула до грудей шматок полотна, ховаючи його.
    - Гей, Томе, чого ж ти? - гукнув Грігсбі.
    Не кажучи ні слова, схлипуючи, Том побіг геть. За місто, на поранену воронками дорогу, через поле, через мілку річечку він біг, не обертаючись, і стиснута в кулак рука була захована під куртку.

Бесіда за запитаннями:

- Чим можна пояснити вчинок Тома?

- Як ви гадаєте, чи випадково в руки Тома потрапила саме посмішка?

- Чи можна сказати, що Том – людина з юрби? А може в оповіданні для нього є інше визначення?

11) Остання частина оповідання – від слів „Том дихав рівніше” до кінця читається учнями мовчки на тлі музики.

5. Компаративний аналіз вірша Ліни Костенко „Вже почалось, мабуть, майбутнє...” та оповідання Рея Бредбері „Посмішка”.

1) Читання вірша вчителем або заздалегідь підготовленою ученицею

2) Проблемне запитання

- Про що цей вірш? Що хотіла сказати ним поетеса? Який зв’язок він має з оповіданням Бредбері?

3) Самостійне читання вірша (віддрукований текст знаходиться на кожній парті).

Висновки:

Роки спливають за роками, складаються у віка. Життя людини в порівнянні з історією – мить. Такі ж швидкоплинні війни і повстання („фронди і жиронди”), мабуть, тому і вживає Л.Костенко ці слова у множині. Але є й таке, що „ніколи не мине”. Це – посмішка Джоконди, тобто Мистецтво, Краса, Духовність. Це дійсно коштовне, незабутнє, неповторне, без цього неможливе духовне життя людства. Ідея вірша – „в епоху спорту і синтетики ... нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста” – перекликається з ідеєю оповідання Р.Бредбері: наслідком бездуховного науково-технічного прогресу є знищення природи і цивілізації та поява бездуховної людини, не здатної нічого творити.

6. Бесіда за запитаннями:

- „Як ми дійшли до такого стану?” (Тобто, в чому причина такого трагічного явища, що людство втратило культуру?)

(Загибель культури і цивілізації є наслідком того, що люди втратили здатність любити.)

- Коли Том побачив картину, він сказав, що вона красива, але врятував хлопчик одну деталь – „посмішку”, і так називається твір. Який ідейний зміст цієї деталі?

(Посмішка – це не тільки елемент зовнішньої краси, це свідчення певного душевного стану людини)

- Що побачив Том у посмішці Джоконди?(Добро і ласку)

- Що ж сталося з хлопчиком внаслідок зустрічі з картиною італійського художника? Висновок:

У душі Тома відбувається боротьба. Він не належить до числа безумних фанатиків, він людина, яка задає питання і вагається. Зустріч з Кариною завершила процес внутрішньої боротьби. Том більше ніколи не буде брати участь у „святах”.

Більше того, твір мистецтва відіграв вирішальну роль у формуванні етичних норм людини. Зустріч із красивою картиною завершилась народженням духовної, здатної на любов, сльози і співчуття людини.

ІІІ. Підведення підсумків уроку

Проблемне запитання:

- Оптиміст чи песиміст фантаст Бредбері?

Для відповіді на це запитання знайомимо учнів із значенням слівоптимізм, а також песимізм, аналізуємо фінал твору.

- Виразно прочитайте останні три абзаци твору (від слів „Світ спав ...”

- Яким словом закінчується оповідання? Що воно означає?(Ранок – початок дня)

Учитель: А якщо є ранок, то є надія і на день.

Висновок:

Бредбері впевнений - у людства є надія, є й майбутнє. А ще, на нашу думку, з'явилася й людина, „у якої душа лежить до прекрасного. І вона поверне людству цивілізацію, при якій можна жити мирно”.

Отже, бездуховна людина нічого не може створити. Вона може тільки руйнувати. Тож, якщо людство втратить свої кращі моральні риси: любов, доброту, ласку, - воно втратить культуру і цивілізацію.

ІУ. Домашнє завдання:

На початку уроку ми з вами „ходили” вулицями Парижа, одного з найкрасивіших міст світу. Хочеться вірити, що у 2061 році це місто залишиться таким, яким ми його побачили. Не дай, Боже, побачити „міста – купа руїн, дороги від бомбування, наче пилка”, „розбиті ферми”, „... лани ночами світяться, радіоактивні” і людей – похмурих, роздратованих, духовно зубожілих.

Вдома я пропоную вам написати лист у 2061 рік, висловити свої почуття і враження від прочитаного на уроці і, можливо, запропонувати шляхи виходу із ситуації, що склалася.

Мацуо Басьо. Хайку. Відображення японських уявлень про красу в поезії митця. Лаконізм форми і широта художнього змісту хайку

Поезія Мацуо Басьо – напіввідчинені двері

Роберт Блай,

американський письменник

Мета: розповісти учням про своєрідність японської культури, творчість Басьо, дати визначення поняття «хайку» та його жанрових ознак; дати короткі відомості про життя і творчість Мацуо Басьо; розвивати навички виразного читання, усного малювання та асоціативного мислення; формувати вміння цілісного аналізу тексту; навчати учнів розкривати головну ідею твору; виховувати повагу й інтерес до самобутньої культури Японії, почуття дружби й краси, спостережливість, вдумливість.

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Просторово-візуальний асоціативний диктант

За лексичним значенням запишіть слово(на листочках)

1.Японська вишня (сакура)

2.Квітка, символ Японії (хризантема)

3. Найвища точка Японії, вулкан.(Фудзіяма)

4. Мініатюрна скульптура, невеликий різний брелок на традиційній японській одежі кімоно (нецке)

5. Створення композицій з квітів, стебел, тощо в спеціальному посуді і розміщення в інтер'єрі. В основу ікебани покладено принцип вишуканої простоти, через природну красу матеріалу (ікебана)

6. Японська буква (ієрогліф)

7.Японський національний одяг (кімоно)

8. Мистецтво складувати фігурки з паперу (орігамі)

9. Мистецтво вирощування карликових дерев (бонсай)

10. Японське бойове мистецтво. Боротьба, в якій беруть участь дуже великі чоловіки (сумо)

11. Велетенська хвиля (цунамі)

12. Незвичайний сад при монастирі, де немає дерев (сад каміння. Філософський сад).

Самоперевірка (з презентацією)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні ми вирушимо до чарівного саду японської поезії, де ростуть різноманітні квіти, більшість з яких – маленькі, але дуже запашні. І в кожної – своя історія. Прекрасний сад, до якого ми рушаємо, розташований на Далекому Сході, у Країні Висхідного Сонця, як здавна називають Японію.

Фуру іке я

Квадзу тобікому

Мідзу-но ото.

Старий ставок!
Жабка стрибне –
Сплеск пролунає.

Я бачу здивування на ваших обличчях, але урок у нас дійсно незвичайний. Японська поезія – хоку, з якою ми сьогодні ознайомимося, така ж незвичайна, як і вся культура цієї країни. Складається вірш усього з трьох рядків без рим, та й зміст, на перший погляд, не зовсім зрозумілий. Але за удаваною простотою криється складне плетиво асоціацій, натяків, символів. Спробуємо побачити й зрозуміти, що ховається за ними! Зверніть увагу на епіграф до уроку. Спробуємо відчинити двері у чарівний сад японської поезії.

ІV. Оголошення теми уроку.

V. Робота над новим матеріалом.

1. Дидактична гра «Збери прислів’я».

Із даних фрагментів складіть японські прислів’я та приказки . Як вони характеризують японський народ? Що цінують, поважають у цій країні?

Озирайся на минуле,	а людина – ім’я.
Усякі діла	мале.
Кого хоч день мав за вчителя,	з малих починаються.
Умій цінувати	три роки голоду.
Сокіл цінує свої крила,	а очі розплющеними.
Рік бунту --	все життя поважай, як батька рідного.
Рот тримай закритим,	у непоказній оболонці.
Перлина любить ховатись	коли хочеш знати майбутнє.

У Японії майже на кожний день припадає яке-небудь свято (продовження словникової роботи).

· «ханамі» - замилування квітами;

· «цукімі» - замилування місяцем;

· «юкімі»- замилування снігом.

2. Вчитель про поезію у житті японців.

Любов до поезії виникла у японців тоді, коли літератури як такої ще не було. Одна із давніх японських традицій – довіряти свої почуття віршам.

Життя Японії неможливо уявити без поезії. Поетичні рядки тут можна знайти скрізь: на картинах, дерев’яних ляльках, рушниках, серветках тощо. Коли цвіте сакура, всі японці стають поетами, приколюють листочки з віршами просто до квітучих дерев або голосно декламують.

Ще з давніх часів щосічня влаштовують поетичні змагання: десятки тисяч японців читають вірші. Найкращі виконавці виступають на церемонії в присутності імператора.

3. Мацуо Басьо.

З усіх майстрів японської поезії найвідомішим є Мацуо Басьо. (Портрет на слайді)

Ви самостійно ознайомились дома з біографією поета.

- Справжнє імя? (Менефуса)

- Прізвище? (Мацуо)

- Псевдонім? (Басьо) Що він означає? Чому?

- Чим займався у житті? (Мандрував, писав вірші)

- Скільки віршів написав? (Близько 2000)

- Скільки мав учнів? (Близько 2000)

- Де брав натхнення? (З мандрів, природи)

- Що ви дізнались про життя М. Басьо?

- Якого жанру вірші складав М. Басьо?

- Які особливості творів цього жанру?

Запис у зошит

Хоку ( від япон. « початкова фраза») – неримований тривірш у японській поезії. Хоку має 17 складів: 5/7/5/. Головна тама хоку – життя природи й людини в їх нерозривній єдності. Для хоку характерні «сезонні слова».

1. Має три рядки.

2. Немає рими, має ритм.

3. Має визначену кількість складів: 5-7-5.

4. Використання сезонних слів.

4. Літературознавча робота.

Поезія японців незвичайна. Ви дома самостійно прочитали ці маленькі віршики. Скажіть, будь ласка, яке перше враження від них у вас було? Ви щось зрозуміли? Чи схожі вони на європейську поезію?

5. Робота з підручником.

Хайку заборонено писати на політичні, релігійні теми та на тему кохання. Ви вже дома читали хайку. Яким темам присвячені? (людина і природа)

До якого виду мистецтва близькі ці поезії? (до живопису. Хайку – картинка)

Висловіть враження від японської поезії.

Перед вродою квітів

Соромно стало місяцю?-

Сховався за хмаркою.

(Немає нічого кращого за весну, коли все навкруги розцвітає. Краса квітів затьмарює все, навіть красу місяця)

Скільки різних трав!

І в кожної свої квіти.

Оце і є подвиг!

(Захоплення природою, її розмаїттям, неповторністю. Особливістю, красою. Так і люди: всі різні – і неповторні.

Білий лотос-цвіт:

Не цурається багна,

Із якого виріс.

Прекрасна квітка лотоса росте серед болота, живлячись ним і прикрашаючи його. Воно для неї найрідніше. Так ї людина: якого б рівня не досягла, має не забувати, хто вона й звідки.

Щоб ви краще зрозуміли різницю між японською поезією та європейською, давайте зараз прослухаємо вірш Олександра Пушкіна «Цветок». Колись поет знайшов у книзі засушену квітку, і написав такий вірш (виразне читання вірша)

Цветок засохший, безуханный,
Забытый в книге вижу я;
И вот уже мечтою странной
Душа наполнилась моя:

Где цвел? когда? какой весною?
И долго ль цвел? и сорван кем,
Чужой, знакомой ли рукою?
И положен сюда зачем?

На память нежного ль свиданья,
Или разлуки роковой,
Иль одинокого гулянья
В тиши полей, в тени лесной?

И жив ли тот, и та жива ли?
И нынче где их уголок?
Или уже они увяли,
Как сей неведомый цветок?

Давайте уявимо, що цей вірш пише японський автор. Що б він написав?

(Залишаємо 2 перші рядки. Можливо, доповнюємо третім: увядшая любовь).

7. Аналіз хоку

Виразне читання хоку Мацуо Басьо з підручника (с. 166-167): «На всохлу гілку…», «Старий ставок…», «Метелик літає…» та ін.

Старий ставок!

Жабка стрибне –

Сплеск пролунає.

1. Який настрій створює хоку? (Одночасно сумний і веселий)

2. Який образ навіює сум? (Образ ставка)

3. Який образ веселий? (Жабки)

4. Якою ви уявили жабку і ставок?

5. Що змінилося з її появою? (Сплеск – звук, пішли кола по воді - рух)

6. Яким став світ, настрій? ( Рухливішим, живішим, веселішим)

Ставок	Жабка
Сумний	Весела
Старий	Молода
Великий	Маленька

Висновок:

І навіть невеличка жабка може змінити великий світ хоча б на мить.

Хоку Мацуо Басьо «На всохлу гілку…» Вірш опубліковано в 1681 р. Він вважається першим справжнім шедевром поета.

На всохлу гілку

сів ночувати крук.

Глибока осінь.

1. Про яку пору року йдеться у вірші?

2. Які сезонні слова вживає поет?

3. Які асоціації виникають у нас, коли ми читаємо це хоку?

(Крук – старість, мудрість; осінь – старість людини, кінець року)

Кількома деталями поет змалював картину нічного пейзажу, картину осені. Але художня деталь, може мати прихований зміст і викликати певні асоціації. Наприклад, всохла гілка, у японській поезії – це символ осені, може бути ознакою близької старості. . Крук, який сів ночувати, у народній творчості асоціюється з мудрістю. Глибока осінь – це картина природи, яка втратила свою зелень, барви, свіжість і молодість.. Поет зобразив осінній пейзаж і через нього свій душевний стан.

Пори року	Сезонні слова
Весна	Сакура, квітуча слива, соловей, жайворонок, ластівка, жабка
Літо	Троянда, лілія, веселка, роса, равлик, зозуля, цикада, муха
Осінь	Хризантема, осіннє кленове листя, крук, всохла гілка
Зима	Сніг, холод, кінець року, грудень, короткий день

VІ. Формулювання висновкiв та пiдведення підсумків уроку

Бесiда з учнями

- Про що переважно розповідають хоку Басьо?

- Які поетичні образи ви запам’ятали?

- Чому Басьо називають новатором в японській поезії?

- Що було матеріалом для хоку Басьо?

- У чому бачив призначення поета Басьо?

VІІ. Оцінювання.

VІІІ. Саморефлексія.

Японці вміють насолоджуватись красою соснової гілки, краплинки роси, тоді як європейці прагнуть охопити поглядом весь світ. У японській культурі мистецтво і природа, мистецтво і буденне життя взаємопов’язані, тому будь-яка річ поєднує в собі красу і практичність. Для японця природа – це скарбниця прекрасного, вона є мірою усіх речей. Що є природнім, то не може бути повторним.

Уміння цінувати красу і насолоджуватися нею потрібно виховувати усе життя, Давайте і ми зараз спробуємо доторкнутись до краси, осягнути сенс миті, яка вже не повториться.

«Вдивляйтеся у звичайне - i побачите несподiване; вдивляйтесь у непривабливе - i побачите привабливе; вдивляйтеся в просте - i побачите складне; вдивляйтеся в мале i побачите велике. Вдивляйтеся, вслухайтеся, не проходьте повз. Головне - побачити прекрасне i не залишитися байдужим.!»

Я думаю, що сьогодні ви навчилися бачити красу і зрозуміли, що вона є всюди, треба тільки її побачити.

ІХ. Домашнє завдання.

Вивчити 2-3 хоку напам`ять, знайти в них образи природи; до одного з вивчених хоку зробити ілюстрацію.

Тема: Мацуо Басьо (1644-1694). Хоку. Одухотворення природи — характерна ознака японської культури. Природа як джерело натхнення, а її зображення — засіб вираження почуттів японців. Характерні ознаки хоку. ТЛ. Поняття про хоку, його жанрові ознаки.

Мета: знайомство учнів з творчістю Мацуо Басьо із жанровими ознаками його поезії.
- розвиток аналітичного мислення учнів;
- виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.
Тип уроку: навчально - виховний
Хід уроку:
Сьогодні ми познайомимся з чудовою країною Японією разом з поетом-мандрівником Мацуо Басьо.
«Країна, де сходить сонце» - Японія, розташована на невеликих островах у Тихому океані.
Японія протягом значного періоду становлення своєї історії створила свою національну культуру. Для жителів цієї країни є традиційним пошуки краси, тонке відчуття прекрасного, їм властивий тісний зв'язок з природою, любов до якої вони плекають з дитинства.
«Лобіть природу, любіть квіти, любіть дерева, небо, красу у великому й малому - і ви навчитеся любити життя». Це основна життєва теза японців.
Дуже яскрава і самобутня культура Японії.
Хто з вас знайомий з культурою Японії?
Що ви можете розповісти про культуру цієї країни?

Мета: знайомство учнів з творчістю Мацуо Басьо із жанровими ознаками його поезії.
- розвиток аналітичного мислення учнів;
- виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.
Тип уроку: навчально - виховний
Хід уроку:
Сьогодні ми познайомимся з чудовою країною Японією разом з поетом-мандрівником Мацуо Басьо.
«Країна, де сходить сонце» - Японія, розташована на невеликих островах у Тихому океані.
Японія протягом значного періоду становлення своєї історії створила свою національну культуру. Для жителів цієї країни є традиційним пошуки краси, тонке відчуття прекрасного, їм властивий тісний зв'язок з природою, любов до якої вони плекають з дитинства.
«Лобіть природу, любіть квіти, любіть дерева, небо, красу у великому й малому - і ви навчитеся любити життя». Це основна життєва теза японців.
Дуже яскрава і самобутня культура Японії.
Хто з вас знайомий з культурою Японії?
Що ви можете розповісти про культуру цієї країни?

Запам’ятайте найяскравіші культурні традиції Японії:

•    орігамі (Традиційне японське мистецтво: з квадратного аркуша паперу шляхом складання виходять різні фігурки та предмети).
•    ікебани (Прикладне мистецтво комбінування квітів та гілок у вазі. Ці композиції не продаються і не даруються, вони виготовляються для себе, для своєї родини).
•    бонсай (Вирощування карликових дерев у горщиках, які обмежують їх ріст).
•    чайної царемонії (Мистецтво приготування чайного напою в присутності гостей).
•    боротьби сумо (Борці, що відрізняютьсямогутньою статурою, їх вага більше 130 кілограм).
Сьогодні ми з вами познайомимся з жанр японської поезії Хоку.
Хоку - віршована форма, яка складається із трьох рядків, в перекладі означає «початкова форма». Класичні хоку містять 17 складів. Складаються із трьох ритмічних рядків (5, 7, 5 складів). Така форма примушувала поетів приділяти велику увагу техніці вірша. Відкидалося все зайве, наприклад, слова, які можна домислити. Збірки віршів впорядковувалися за порами року. У хоку картини природи справжні, а почуття глибоко приховані і вгадуються через натяк на стан природи. Тут використовуються не тільки прийоми живопису, а й звукові образи.
Хоку – можна назвати не лише жанром літератури, його можна позиціонувати як окремий вид мистецтва. А засновником цієї поетичної школи був Мацуо Басьо, його школастворила переворот в японській літературі. Стиль Басьо біля 2000 років.
Він народився в 1644 році, в місті Уена, столиці провінції Іга, в сім'ї самурая низького рангу. Його справжнє ім'я - Дзінситіро Гиндзаемон. Після декількох років служби у молодого князя Еситада, чий батько управляв замком Уено, він відправився в імператорську столицю Киото, де попав під вплив видатного поета хайкай Китамура Кигина.
Після того як поет прийняв ім'я Басьо, під яким він понад усе і відомий. Він насолоджувався спокоєм, тишею і красою навколишнього світу, він складав вірші і вивчав основи дзен - буддизму. Не можна усвідомити місце Басі в світовій літературі і сповна оцінити його геній, не розуміючи, що він був дійсним буддистом, що саме дзен був джерелом його геніальності. Дзен це більше, ніж релігія, і більше, ніж спосіб життя, це більше, ніж філософія...
Вважається, що Басьо був стрункою людиною невеликого зросту, з тонкими витонченими рисами обличчя, густими бровами і виступаючим носом. Як це прийнято у буддистів, він голив голову. Здоров'я у нього було слабке і він все життя страждав розладом шлунку. По його листах можна передбачити, що він був людиною спокійною, помірною, незвичайно дбайливою, щедрою і вірною по відношенню до рідних і друзів. Хоча все життя він страждав від убогості, він майже не приділяв уваги цьому, будучи дійсним філософом і буддистом.
Тож давайте звернемося до поезії Мацуо Басьо, адже саме вона і єсть біографією поета.
«Дорога мандрів - творча майстерня поета»
Поночуйте просто неба,
Тоді й збагнете вірші мої!
Осінній вітер.
Зморшки на ньому розглажу
І вирушу милуватися снігом.
Старе паперове плаття.
Листям ірисів
На ногах закріплю
Сандалі без поворозок.
Дорого моя!
Нема нікого назустріч
Лиш осінній смерк.
Сьогодні вдало заночував!
У відведеній мені кімнаті -
Сяйво грудневого місяця.
Як ви сприймаєте ці слова поета?
Ми з вами вже познайомились з творчістю Мацуо Басьо, зараз перегляньте «Безумные стихи, или Шум сосны на сумиё».

Цей мультфільм знято за мотивами творчості письменника.
Опишіть ваше враження
«Нічний красень»
Багато слів японської поезії присвячено місяцем. В Японії існує Свято милування місяцем називається «цукімі».
Ось як передав красу місяця Мацуо Басьо в своїй поезії:

Виразне читання вірша:

Милуюсь місяцем,
Навколо ставка проблукав
Цілісіньку ніч.
Перед вродою квітів
Страшно стало місяцю
Сховався за хмари.
Повний місяць
Подивись на поверхню озера-
Куди там усім красуням!
Хоч з чим його поівнюй -
Все даремно! Він ні на що не схожий,
Триденний місяць молодик.
Воістину, місяць -
Така споруда, що тільки зовнішність, -
Тисячу золотих віддав би.
«Жива природа»
Хоку вражають нас своєю мовою, завдяки хоку ми ми не лише бачимо картини природи і уявляємо їх, а навіть маємо змогу почути певні звуки.
Опишіть ваші враження від хоку хоку, де розповідається про живу природу?
Старий ставок!
Жабка стрибне -
Сплеск пролунає.
Кукуючи на льоту,
Пронеслась зозуля -
Яказаклопотаність.
А ще Басьо говорив, що «хоку не можна складати із різних шматків, його треба кувати, як золото».
У стилі хоку намагались писати і наші поети, давайте пере глянемо відео
і спробуємо, чи зможемо закінчити хоку.

Гірська троянда!
ЇЇ гілочки так і просяться...
До кінця свого життя Басьо подорожував, черпаючи сили в красі природи. Його прихильники ходили за ним і завжди створювали натовп, всюди його зустрічали ряди шанувальників - селян і самураїв. Його подорожі і його геній дали новий розквіт ще одному прозаїчному жанру, настільки популярному в Японії, - жанру путніх щоденників, що зародився ще в X столітті.

Завдання на закріплення нової теми:

•    Яку поетичну школу заснував Мацуо Басьо?
•    Які нові теми, підказані подорожами, зявляються у його творчості;
•    у Басьо хоку - це не лише вірш про природу, за природою приховані настрої автора, глибокі роздуми та переживання.

Домашнє завдання:

Вивчити напам’ять вірш на вибір Мацуо Басьо.

http://edufuture.biz/index.php?

Роберт Бернс

«Моє серце в верховині…».

Гарячим почуттям любові до рідної Шотландії пройнятий вірш «Моє серце в верховині…».

Рік написання — 1789 р.

Тема — Любов до рідного краю.

Художні засоби «Моє серце в верховині»

Епітети: «любий рідний край», «пущі дикі», «буйні ріки» тощо.

Метафори: «Моє серце в верховині і душа моя, Моя дума в верховині соколом буя, Моя мрія в гори лине наздогін вітрам».

Персоніфікації: «Прощавайте, сині гори, білії сніги, Прощавайте, темні звори й світлії луги! Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї, Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!», «Будь здорова, верховино, любий рідний край».

Нестягнені форми прикметників: «білії сніги», «світлії луги».

Інверсія: «іду я на чужину»

Фольклорні елементи у вірші

Повтори: прощавайте, моя, моє.

Постійні епітети: білії сніги, світлії луги, тіняві гаї, буйні ріки, любий рідний край.

Традиційні образи: дума соколом буя, мрія лине.

МОЄ СЕРЦЕ В ВЕРХОВИНІ

Моє серце в верховині і душа моя,

Моя дума в верховині соколом буя,

Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,

Моє серце в верховині, де б не був я сам.

Будь здорова, верховино, любий рідний край,

Честі й слави батьківщино, вольності розмай!

Хоч іду я на чужину, повернуся знов,

Моє серце в верховині і моя любов.

Прощавайте, сині гори, білії сніги,

Прощавайте, темні звори1 й світлії луги!

Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї,

Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!

Моє серце в верховині і душа моя,

Моя дума в верховині соколом буя,

Моя мрія в гори лине наздогін вітрам,

Моє серце в верховині, де б не був я сам.

Переклад М. Лукаша

Джерело: http://dovidka.biz.ua/moye-sertse-v-verhovini-analiz/

Генрі Лонгфелло "Пісня про Гайавату", аналіз твору та біографія письменника

Генрі Лонгфелло біографія відомого письменника.
Біографія Генрі Лонгфелло містить цікаві факти.

Народився в місті Портленд (штат Мен) 27 лютого 1807 року в родині адвоката. Був нащадком старовинного йоркширського роду, вихідців з Англії.

Життя Генрі Лонгфелло була пов’язана з числом 18: він написав 18 томів поезії, закінчив коледж в 18 років, одружився вдруге через 18 років після закінчення коледжу, 18 років був професором Гарвардського університету і помер 18 березня. Та й роки його життя 1807-1882.

У дитячому віці Генрі захоплювався читанням, складати перші вірші почав дуже рано. Коли газета вперше опублікувала його вірші, Генрі був 13-річним підлітком.

Завдяки вдалому перекладу з Горація, Лонгфелло отримав стипендію для продовження освіти і вступив в Боуден-коледж, після закінчення якого в 1825 році йому запропонували посаду професора нових мов.

Письменник багато подорожував, знав кілька іноземних мов (шведську, датську, фінську і німецьку мови та ін.). Цікавився стародавньою історією та фольклором американських індіанців.

Лонгфелло одружився двічі — після смерті першої дружини (з якої він одружився в 1831, а в 1835 вона померла) він одружується в 1843 році на Френсіс Епплтон, дочці купця з Бостона. У щасливому шлюбі вони жили майже вісімнадцять років. 9 липня 1861 року Френсіс трагічно загинула — іскра від запаленого сірника впала їй на плаття, воно спалахнуло, і жінка згоріла живцем.

Генрі Лонгфелло також був талановитим перекладачем. Його переклад «Божественної комедії» Данте, незважаючи на відсутність рим, вважають одним з кращих — експерти відзначають разючу деталізацію і чудову художність роботи.

Світову популярність Лонгфелло принесла «Пісня про Гайавату» — епічна поема, в основу якої лягла індіанська міфологія.

Останні роки життя поета були затьмарені фізичними стражданнями (його мучив ревматизм), однак він продовжував писати і працювати і був бадьорий духом.

«ПІСНЯ ПРО ГАЙЯВАТУ» АНАЛІЗ

Жанр: епічна поема.

Лонгфелло творчо переосмислив давні перекази, наситив новими образами, символами, опоетизував. І його поема — це поетичний переказ індіанських міфів, самостійний літературний твір, який слугує даниною пам’яті предків, написаний з метою збереження тієї «золотої нитки», що зв’язує різні покоління.

Головна думка поеми — заклик до єднання і припинення племінних чвар.

Національні традиції та звичаї. Розфарбовування індіанців у яскраві фарби перед боєм; традицію викурювати люльку згоди на знак установлення миру. Опис індіанських звичаїв, традицій, одягу вносить у текст поеми неповторний національний колорит.

Образ Великого Духа Гітчі-Маніту. За віруваннями індіанців, він створив усе живе на землі й послав до людей Гайавату, ім’я якого означає «пророк», «учитель».

Мета Гітчі-Маніту — припинити сварки. Він не тільки виконує місію миротворця, а ще і вчить людей жити у мирі

Епітети: могучий, милосердний;

Гіперболи: проводить путь річці, одламав рукою камінь, від подиху гойдаються віти.

Головні риси характеру Гітчі-Маніту: розум, мудрість, урівноваженість, гуманізм, сила, мужність.

Прийом протиставлення (контрасту), або антитези: Сила — безсилля, згода — ворожнеча, мудрий творець — нерозумні діти. Антитеза дає можливість підкреслити спокій, розум Гітчі-Маніту і войовничість, агресивність індіанців. Вислів «люлька згоди», «викурити люльку згоди» — означає помиритися, укласти мир. Слугує визначенням миру, дружби, злагоди у стосунках між людьми.

Образ Гайавати в індіанській міфології:

У роботі над поемою Лонгфелло спирався на індіанські міфи про Гайавату. Він писав: «Гайавата — людина дивного походження. Він був посланим до індіанців, щоб розчистити їхні річки, ліси і риболовні місця, навчити народи займатися мирний ремеслом. У різних племен ця людина була відома під різними іменами: Тісвавоп, Свіаво, Тапавозо, Тачепауиадоп, Гайавата, що означає пророк, учитель. У цей старий переказ я вплів й інші цікаві індіанські легенди…

Описувані події відбуваються в країні оджібвеїв, на південному березі Верхнього Озера, між Мальовничими Скелями і Великими Пісками». Гайавата як реальна особистість За твердженням учених, Гайавата — історична фігура. Він жив у XVI ст., був вождем племені онондагів і залишився в пам’яті нащадків завдяки тому, що піклувався про щастя, мир та процвітання індіанських народів. З його ім’ям пов’язують створення Ліги ірокезьких племен, основним завданням якої було встановлення миру на американському континенті. Ліга об’єднувала п’ять племен. Відомо також, що на раді звучав гімн, що починався словами: «Ми прийшли, щоб привітати Мир і подякувати йому».

Головному героєві поеми — Гайяваті, сину Місяцевої дочки Венони і Західного вітру— властиві найпрекрасніші і найблагородніші риси. Він — уособлення кращих людських чеснот.

Видатні перекладачі «Пісні про Гайавату».

Серед кращих перекладів можна назвати роботи І. Буніна («Песнь о Гайавате»), О. Олеся («Пісня про Гайавату»), Панаса Мирного («Гайавата», версія за мотивами поеми Лонгфелло).

Історія написання поеми сягає ще часів ранньої творчості Г.В.Лонгфелло. У цей час письменник з зацікавленістю вивчав історичні, етнографічні і фольклорні матеріали, захоплювався культурою індіанців. Він зустрічався з індіанськими громадськими діячами. Багато легенд, що згодом будуть використані у поемі, Лонгфелло почув від вождя одного індіанського племені.

Для свого твору Лонгфелло використав записи відомого вченого- етнографа Скулкрафта, який багато років прожив серед оджибвеїв.

«Пісня про Гайявату» — це не просто переказ давніх легенд. Лонґфелло надав своєму творові довершеної поетичної форми, достеменно передавши світосприйняття і почуття первісних дітей землі.

Поема принесла поетові світову славу. Про Лонгфелло говорили, що він відкрив американцям Америку в поезії, адже в його творі із співчуттям і захопленням розповідається про життя тих, хто споконвіку жив на американській землі. Навіть в далекому Китаї витончені віяла прикрашали рядками із поеми Г.Лонгфелло.

У поемі «Пісня про Гайявату» ми опиняємось на південному березі Верхнього озера, в далеких лісах Північної Америки, потрапляємо у фантастичний світ вірувань і легенд індіанських племен дакотів, ірокезів, оджибвеїв…

http://dovidka.biz.ua/pisnya-pro-gayyavatu-analiz/