Зарубіжна література 8 кл

Гомер “Іліада”

Історична основа – Троянська війна. Міфологічна основа – міфи троянського циклу. Жанр – епічна поема. Тема: гнів Ахілла, та його наслідки. Ідея: осуд війни, оспівування героїзму, миру, материнської та батьківської любові. Композиція: 15 693 рядки «Іліади» розбито античними вченими на 24 пісні — за числом літер грецького алфавіту. Події відбуваються на 10 році війни протягом 50 днів. Сюжет. Зустріч жреця Хріса і Агамемнона – народні збори греків – суперечка Ахілла і Агамемнона – образа Ахілла і відмова брати участь у війні – наступ троянців і загроза поразки греків – смерть Патрокла від руки Гектора – щит Ахілла – прощання Гектора і Андромахи – двобій Ахілла і Гектора – смерть Гектора – похорони Патрокла – зустріч Пріама і Ахілла – похорон Гектора Особливості стилю. • Докладна, повільна оповідь (“епічний спокій”). • «Гомерівський каталог» (детальний опис подій, предметів, речей). •“Епічний об’єктивізм» (неупереджене, об’єктивне ставлення до подій і героїв твору). • Постійні епітети, гіперболи, порівняння, повтори. Віршовий розмір – гекзаметр. Головні герої:

Г е р о ї — індивідуальні, глибоко окреслені; при всій життєвості й людяності вони статичні, позбавлені внутрішнього розвитку.
Ахейці. Данайці. Греки	Троянці
пихатий Агамемнон, прямодушний і сміливий Аякс, дещо нерішучий Менелай, сміливий Патрокл, хоробрий Ахілл, хитромудрий Одіссей	легковажний красень Паріс, стійкий захисник міста і ніжний сім’янин Гектор, обтяжений літами й негодами добрий старий Пріам, віддана дружина Гектора Андромаха, віщунка Кассандра, прекрасна Єлена, провісник Гелен, Лаокоон
Б О Г И — індивідуалізовані, олюднені,мають багато негативних рис: вони дріб’язкові, примхливі, жорстокі, несправедливі, брутальні в стосунках між собою; боги впливають на долю героїв, опікуються ними або засуджують їх, а герої залежать від волі богів
Афіна, Гера, Посейдон, Фетіда, Гефест	Афродіта, Арей, Артеміда, Аполлон.
В образах міфічних богів і героїв втілюються уявлення давніх греків про природу людини, її чесноти та вади.

Поема уславлює доблесть, героїзм, силу розуму, стійкість у випробуваннях долі. І якщо до цього долучаються трагічні думки про короткочасність людського життя, то усвідомлення неминучого породжує в людини лише бажання залишити по собі славну пам’ять. Сюжет. В «Іліаді» розповідається лише про один епізод Троянської війни, який відбувся на десятому році битви, — про гнів Ахілла та його наслідки. Ахілл розгнівався на царя Агамемнона, вождя походу еллінських племен проти іонійської Трої. Жрець бога Аполлона Хріс прийшов до табору греків, щоб звільнити свою дочку Хрісеїду, полонянку Агамемнона. Але цар прогнав Хріса, і Аполлон за те насилає на греків моровицю. Ахілл намагається врятувати військо і вимагає від Агамемнона повернути Хрісеїду жрецю. Той нарешті погодився, однак заради помсти відбирає в Ахілла його полонянку Брісеїду. Розгніваний Ахілл відмовляється брати участь у війні. Його матір, богиня Фетіда, просить Зевса покарати ахейців. Зевс насилає на них численні поразки. Ахілл, уболіваючи за ахейців, дозволяє своєму другові Патроклу взяти свою зброю і відігнати від грецьких кораблів троянське військо. Але Патрокл гине від руки Гектора. Смерть друга надзвичайно вразила Ахілла. Він забуває про свій гнів і вступає в бій. Ахілл поборов чимало троянців, у тому числі й Гектора, тіло якого у помсті за друга не віддає троянцям. Він глумиться над тілом Гектора: волочить його по землі навколо могили друга, не дозволяючи поховати ворога. Старий батько Гектора, Пріам, приходить до табору ахейців і на колінах просить Ахілла віддати йому тіло сина. Сльози й волання батька вразили серце Ахілла, і він віддає тіло. На прохання Пріама Ахілл на одинадцять днів припиняє війну, щоб троянці могли належним чином поховати Гектора, віддати йому належну шану. За віруваннями давніх греків, душа померлого не допускалася в царство тіней, доки його тіло не було гідно поховане. На цьому «Іліада» завершується

.Джерело: https://dovidka.biz.ua/gomer-iliada-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Тіртей. «Добре вмирати тому».

Вірш Тіртея «Добре вмирати тому…» є елегією, тому що він має повчальний характер: на прикладі двох доль ліричних героїв підводить читача до висновку, що єдиним правильним вибором є захист батьківщини. Жанр – елегія Тема «Добре вмирати тому…» — заклик до боротьби за свободу свого народу. Має форму двовірша: гекзаметр + пентаметр. Ідея – заклик до боротьби за свободу свого народу. Головна думка – Краще вмерти за вітчизну, ніж бути втікачем, а потім жебракувати по світу. Головне для воїна – чесно загинути в бою за батьківщину, захищаючи її до останнього подиху, ніж вкрити себе безслав’ям боягуза). У вірші «Добре вмирати тому» Тіртея змальовані дві долі людини-воїна. Хоробрий воїн: може загинути, але ця смерть почесна, тому що вона заради батьківщини та своєї сім’ї. Воїн-зрадник: буде вигнаний з полісу, стане жебраком і буде поневірятися разом із своєю сім’єю, не знайде ані пошани, ані жалю, ані співчуття Автор поезії хоче довести, що почесніше бути хоробрим воїном і загинути у славі, за свою Батьківщину, аніж осоромитися самому і заплямувати, зробити удвічі нещаснішою свою сім’ю. Тіртей доводить що іншого виходу немає: якщо ти чесна людина, то повинен захищати свою батьківщину. Поет славить відважних, що полягли в перших лавах захисників рідної землі. Слова «добре вмирати тому» сповнені мужності, сміливості. Людина, яка їх написала, повинна бути готовою вмерти заради визволення вітчизни. Недарма ж є перекази, що його слово сильніше від зброї. Так, воно пробуджує відвагу, любов до рідного краю. Художні засоби: епітети – хоробрі бійці, родючі ниви, матір мила, батько старий, дітки дрібні, жінка смутна, лихо та злидні тяжкі. Ці епітети, або слова-образи, яскравіше змальовують гірку долю боягузів. Метафори: "лихо та злидні гнатимуть скрізь втікача, горе й зневага за ним підуть усюди слідом, духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте".

Джерело: https://dovidka.biz.ua/dobre-vmirati-tomu-tirtey/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Сапфо. «Барвношатна владарка, Афродіто…»

Тема – про кохання. Ідея – показати силу почуттів ліричної героїні. Лірична героїня закохана, нове почуття приносить їй тугу, вона звертається до Афродіти із закликами і молитвами, сподіваючись на щастя. Вірш «Барвношатна владарка, Афродіто…» присвячений Афродіті, в якої лірична героїня просить "О, прилинь ізнов, од нової туги Серце урятуй, сповни, що бажаю, Поспіши мені, вірна помічнице, На допомогу". Художні засоби. Епітети: барвношатна владарка, підступи тайні, міцнокрила зграя, блаженна Афродіта, безсмертне лице, бентежне серце, усміх ясний, вірна помічниця. Метафора – ярмо любовне.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/barvnoshatna-vladarka-afrodito-sapfo-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Есхіл “Прометей закутий”

Літературний рід: драма. Жанр: трагедія. Сюжетна основа: міф про Прометея. Тема: змалювання протистояння титана Прометея та Зевса. Ідея: засудження тиранії та самодержавства, уславлення самопожертви та сили духу у боротьбі з деспотичною владою. Головні герої “Прометей закутий” Влада й Сила — слуги Зевсові. Гефест — бог-коваль. Прометей — титан. Океан — титан. Хор Океанід — дочок Океанових. Іо — діва-телиця, дочка Інахова. Гермес — вісник Зевсів. Композиція: 9 частин (1 – пролог, 2 – парод, 3 – епісодій перший, 4 – стасим перший, 5 – епісодій другий, 6 – стасим другий, 7 – епісодій третій, 8 – стасим третій, 9 – ексод). Особливості трагедії: переосмислення міфічного образу; монументальність образу титана; причина конфлікту: непримиренність поглядів двох визначних осіб – Прометея та Зевса; прийом трагічної іронії; трагічний фінал. Трагедія “Прометей закутий” – частина трилогії про Прометея. Інші дві частини (“Прометей-вогненосець” та “Звільнений Прометей”) не зберіглися. Художні засоби. Епітети – ефіре божественний, бистрокрилі вітри, незліченна морська хвиля, безчесні пута, безбережне страждання, нездоланна сила, кайдани люті, подих незримий, бездольний бог, помахи легковійні). Алегорія – нездоланна сила Неминучості. Сюжет “Прометей закутий”. Драма починається з того, що Гефест, бог ковальського мистецтва та вогню, за наказом Зевса, владики богів, приковує титана Прометея до скелі. Воля Зевса зумовлена тим, що Прометей розгнівав його. По-перше, титан викрав вогонь у богів і віддав його людям. По-друге, Прометей знав і не хотів виказувати Зевсу таємницю про те, у чому полягає загроза його пануванню. А саме: що від Зевса у Фетіди може народитися син, який буде сильнішим за батька, а отже зможе скинути його з трону. У ході вистави з ув’язненим розмовляє Гермес. А також Океан — титан, який на відміну від Прометея, таки скорився Зевсові, та царівна Іо, коханка Зевса, обернена ревнивою Герою на телицю, яку у вигляді ґедзя переслідує тисячоокий Аргус. Вистава супроводжується співом хору, який складається з німф-океанід. П’єса закінчується тим, що нескорений Прометей рішуче повідомляє Гермесу, що не збирається принижуватися перед Зевсом і розповідати йому будь-які таємниці. За це Громовержець під акомпанемент грому і блискавок скидає скелю, до якої прикутий титан, у безодню.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/prometey-zakutiy-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Вергілій “Енеїда”

Літературний рід: епос. Жанр: поема Тягу к сигаретам отобьёт на 6 сутки! Тема: розповідь про життя та діяння родоначальника римського народу – троянця Енея, який був сином богині Венери та Анхіса. Ідея: прославлення троянської та латинської мужності; уславлення роду Юліїв. Композиція: 2 частини, кожна частина – 6 книг. Головні герої “Енеїда”: Еней, Дідона, пророч“Сумні елегії” Овідій

У чотирьох книгах віршів простежуються трагічні мотиви: розлука із сім’єю, туга за Батьківщиною, ненависть до чужини, прохання про милосердя, прославляння поезії як єдиної опори в тяжкому житті. Тема – трагедія вигнання і сум за батьківщиною. Ідея – уславлення любові до батьківщини. Ліричний герой скаржиться на долю, мріє про повернення на батьківщину. Настрій елегії сумний, відчувається розпач героя. Адже в ній розповідається про вигнанця, котрий живе між чужинцями. Художні засоби: епітети: дальня країна, тепле повітря, хвилі плинні, море безкрає, порівняння: земля стає біла, мов мармур; суда, мов мармуром, стиснуті льодом; необроблена, мов пустка, земля метафори (Істр хвилями плинними запобігає війні; Борей, сніги заважають нам жити; небо тремтяче, і те ніби гнобить людей; отруту страшну бистре залізо несе. Елегія закінчується розпачливим наріканням на долю, яку, на жаль, не можна змінити. Автор пише: «Горе моє! Не заходь жоден щасливий сюди. Адже так широко світ розіслався безмежно великий, Нащо ж на муки мені край цей відкрито сумний». Елегія Овідія дає чудовий етнографічний матеріал про життя людей на початку нашої ери.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/sumni-elegiyi-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

“Сумні елегії” Овідій

Джерело: https://dovidka.biz.ua/sumni-elegiyi-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Лі Бо

О Бо, що не має в поезії суперників, подібний

до вітру в просторах, з нетутешніми думками!..

Ду Фу

Хід уроку

1. Коротка характеристика китайської поезії епохи Тан (розповідь учня)

— З 618 року в Китаї починається правління династії Тан, котре тривало майже триста років. Правителі Тан опікувалися розвитком культури, уміння ж писати вірші стало обов’‎язковим імператорським іспитом для охочих стати чиновником. Світогляд літератора епохи Тан набагато розширився. Життєвий досвід поета вже не обмежувався рідним селищем і недалеким містечком, а охоплював велику країну з неоднаковими умовами життя в різних її куточках. Лірична поезія продовжила й розвинула досягнення минулого. Долаючи змістову невибагливість та барвистість стилю віршів V-VI століть, перші поети вже тяжіли до простоти форми й глибини поетичної думки. Новаторство танської поезії поєднувалося з традиційністю зображальних засобів. Гори й ріки, застава та місяць, мандрівник, верба й весна — всі ці теми існували й розвивались у китайській поезії з давніх-давен, набуваючи протягом століть нової забарвленості. У добу Середньовіччя в Китаї виникає пейзажна лірика. Окрім «тихої», споглядальної поезії того часу, виник й інший напрям — поезія битв і мандрів, яка зображувала людину за неспокійних, бурхливих обставин.

2. Словникова робота. Даосизм (дао — шлях) — одне із філософських учень Китаю, згідно з яким людина є частиною Всесвіту, людина і природа — єдине ціле, тому, пізнавши природу, можна пізнати людину. Конфуціанство — етико-політичне вчення давньокитайського мислителя Конфуція (VI ст. до н. е.), у вченні якого головним є поняття «жень» — гуманність. Елегійний — сумовитий, журливий; який викликає меланхолійну задумливість.

3. Короткий огляд життя Лі Бо. 4. Особливості лірики Лі Бо

— Поезію Лі Бо називають «поезією гір та річок»; у ній неприховане захоплення природою поєднується з філософськими роздумами митця. Ліричний герой Лі Бо — мандрівник, відлюдник, але він переймається тривогами й переживаннями людей. Його характерні риси — споглядальність і самозаглибленість: зміни у природі та зміни у власному внутрішньому світі цікавлять його однаково.

5. Читання та аналіз поезії Лі Бо "Сосна біля південної галереї"

Поблизу галереї росте сосна-одиначка —

В такої, природно, розкидисте гілля й густе.

Вітрець навколишній навіть на хвильку не вщухне:

Йому тут воля —

тож дме вій і вдень, і вночі.

Затінений стовбур покрився плямами моху. (Самотній кедр на стромнині В північній стоїть стороні. А в пишній хвої повітря неначе мигтить. І кригою, й снігом укритий, Дрімає і мріє ві сні...

Чи вдасться їй досягти надхмарної висі? (Переклад Л Первомайського). Це ж треба рости аж декілька тисяч чі (30см)!

(Переклад Г. Туркова) ,

Поезія Лі Бо сповнена символами. Це яскраво втілено у вірші «Сосна біля південної галереї». Сосну тут можна тлумачити як образ самого поета, що прагне віднайти вищий сенс або досягти вищих щаблів поетичної майстерності. Вітер асоціюється з бентежним і неспокійним світом, у якому живе людина. У такий спосіб утілено думку про необхідність духовного вдосконалення людини (про шлях до пізнання дао, що його, за висловом китайських мудреців, «не можна висловити ані в мовленні, ані в мовчанні»).

- Назвіть образи природи, змальовані в поезії. - Які з них можна назвати символічними?- Якою є роль риторичних питальних та окличних речень у творі?

4. Розкрийте прихований зміст вірша Лі Бо.

Порівняйте мотиви та художні засоби у поезіях Лі Бо та Генріха Гайне.

Алгоритм виконання завдання

1. Зробіть підрядковий(дослівний) переклад поезії.

2. Випишіть ключові слова (іменники, прикметники, дієслова).

3. Визначте художні засоби (епітети, прикметники).

4. Визначте мотиви кожного з перекладів і зіставте їх; зробіть висновки.

5. Спробуйте зробити власний поетичний переклад.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ 1. Бесіда. Що було незвичного в житті Лі Бо? Яких поглядів дотримувався поет? Що таке дао? Чим, на ваш погляд, особливі вірші Лі Бо? Які почуття вони викликають? Розкрийте елегійні мотиви у вірші «Печаль на яшмовому ґанку». Чи можна говорити на основі прочитаних вами віршів Лі Бо про філософське бачення поетом навколишньої природи? У чому полягає своєрідність світосприйняття поета Лі Бо?

2. Рефлексія. VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

«Пісня про хліб і шовк» Ду Фу

У вірші «Про хліб і шовк» яскраво зображена тема війни і миру та долі людей. Автор використовує художні засоби для зображення війни і миру, закликає людей “перекувати мечі на орала” та зупинити війну. Ліричного героя, насамперед, хвилюють наслідки війни. Це державницька позиція, яка осмислює все з погляду історичних процесів. Точка зору мирного населення, простого народу збігається з позицією ліричного героя, який закликає «повиливати з блискучих лат» «серпи, мотики і рала», знаряддя мирної праці хлібороба. Ду Фу оспівує саме хліб і шовк, а не, наприклад, хліб і сіль тому що він прагне не лише миру для задоволення життєво необхідних потреб – хліба, а й потребує його для творчості – шовк сприймається не лише як результат мирної праці, а й краси, продукт творчості, натхнення, яке навряд чи приходить, коли буде страшна війна. Чому вірш називається «Пісня про хліб і шовк»? Хліб і шовк — те, що було основою, символом нормального життя в Китаї. Поет оспівує мирне життя своєї батьківщини, прагне повернути до нього своїх співвітчизників.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/pisnya-pro-hlib-i-shovk-du-fu/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Урок із зарубіжної літератури для 8 класу

Тема. Омар Хайям – корифей персько-таджицької лірики. Рубаї.

Мета. Презентувати учням ім’я Омара Хайяма, познайомити з особистістю поета-мудреця, математика, астронома, ввести у світ його поезії; розвивати увагу, асоціативне мислення, творчі здібності, вчити виразно читати та аналізувати рубаї; виховувати повагу до особистості Хайяма, патріотизм

Тип уроку. Урок набуття нових знань

Обладнання: підручники, ноутбук, мультимедійний проектор, портрет поета, написи на дошці, збірки творів, роздатковий матеріал.

Омар Хайям - поет, який славить бенкет життя,

його чаша чарівна і сповнена людським розумом -

перлинами мудрості всіх часів.

В.Державін

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Оголошення теми і мети уроку. Звернення до епіграфа

3. Слово вчителя

Це трапилося у 1859 році у Англії. В книгарнях з’явилася книга віршів нікому не відомого до того часу перського середньовічного поета Омара Хайяма в перекладі відомого письменника та перекладача Едварда Фіцджеральда. Поетичні збірки були розкуплені миттєво. Східний поет-філософ став надзвичайно популярним не лише у Англії, але й у всіх європейських країнах. Європейці були вражені енергією, глибоким змістом, образною мовою чотиривіршів східного поета. Вони з захопленням повторювали мудрі думки Сходу, організовували різноманітні асоціації, клуби, товариства та інші зібрання шанувальників творчості Омара Хайяма. Але їх непокоїло питання: чому геніальний поет, який жив у ХІ столітті, став відомим європейському читачеві лише у ХІХ столітті?

За роз’ясненнями звернулися до літераторів Сходу. Спадкоємці класичної перської літератури – іранці, таджики і афганці – були немало здивовані, коли почули про великого поета Омара Хайяма. Вони добре знали і шанували своїх великих поетів, таких як Рудакі, Фірдоусі, Сааді, Нізамі. Але великий поет Хайям? Вони знали лише видатного вченого Омара Хайяма. Звичайно, на Сході було відомо, що Хайям писав вірші, але співвітчизники поета не вважали ці чотиривірші серйозною поезією. І лише після того, як Хайям-поет був відкритий на Заході, ним почали цікавитись на Сході.

У сьогоднішньому світі рубаї Омара Хайяма не втрачають своєї популярності. До них звертаються і в тяжкі і в радісні хвилини життя, в хвилини щирості наодинці з самим собою і в хвилини веселого спілкування з друзями. І в ХХІ столітті Омар Хайям, цей мудрий і щирий співрозмовник, залишається такою ж привабливою і загадковою постаттю, якою він був у період свого тріумфального визнання у ХІХ столітті.

4. Мотивація навчальної діяльності

Чому не зникає інтерес до творчості цього поета? Чим приваблюють людство рубаї Омара Хайяма? Що особистісно важливе знайде для себе кожен, хто відкриє збірку віршів Омара Хайяма? На ці запитання ми шукатимемо відповіді на сьогоднішньому уроці.

5. Театральна імпровізація за книгою
Г.Гуліа «Сказання про Омара Хайяма» ( На фоні східної мелодії)
Оповідач. Вечір був тихий і ніжний: блищав місяць, за балконом стояли мовчазні кипариси, вони були майже чорні на тлі світло-зеленого неба, всіяного зірками. Омару Хайяму сьогодні так потрібна поезія. Тепер він особливо відчуває нерозривний зв’язок з нею.
Омар Хайям.
Хай кожна мить, що в вічність промайне,
Тебе вщасливлює, бо головне,
Що нам дається тут, - життя: пильнуй же!
Як ти захочеш, так воно й мине.
Ельпі. Ти так любиш вірші?
Омар Хайям. Люблю.
Ельпі. Більше, ніж свої зірки?
Омар Хайям. Як тобі сказати, Ельпі? Зірки – це моя робота, моє життя. Я помер би без них. Але ще раніше помер би без віршів. Вони теж життя. Ти мене розумієш? Ось ми їмо хліб, п'ємо воду або вино… Це теж життя. Так і вірші. Людина не може без них. Разом із повітрям, яким дихає, вона вбирає в себе і поезію. Ось ти могла б прожити без поезії?
Ельпі. Могла б!
Омар Хайям. Помовч, Ельпі. Ти не подумала. Поезія і життя – це одне ціле.
Ельпі. Можливо. А як же зірки?
Омар Хайям. Я ставлю знак рівності між коханням і хлібом, між коханням і вином, між коханням і повітрям. Щоправда, звір існує і без поезії… йому достатньо шматка м’яса і ковтка води. А людині?
Ельпі. Це для мене складно. Та я звикла до того, що ти завжди говориш правильно. Кохання завжди приємне, якщо воно легке, але його тягар нестерпний.
Омар Хайям. Ти так вважаєш?
Ельпі. А ти?
Омар Хайям. Мені здається, Ельпі, що істинне кохання завжди легке. Воно живе разом із тобою, біля тебе, в тобі. Подібне до поезії.
Оповідач. І Омар Хайям почав читати мовою фарсі, не дуже зрозумілою Ельпі.
Омар Хайям.
Шукав поради я у зошитах сторіч –
І скорбний друг таку промовив річ:
«Щасливий тільки той, з ким поруч мила, схожа
На місяць-білозір у довгу-довгу ніч!»
Оповідач. За вікнами світає. Зірки бліднуть на його тлі. Ось-ось погаснуть. Але яскраво горять дві зірки: очі Ельпі. І світло цих двох зірок невгасиме.

6. Слово вчителя ( на фоні східної мелодії)

Прислухайтесь…Ніжно ллється мелодія…вона бентежить, вона зачаровує, вона таємнича. Це мелодія східна. Мені цікаво, які асоціації у вас викликає слова Персія, Іран, поділіться своєю фантазією.
(Можливі відповіді учнів: безмежні пустелі, каравани верблюдів, купола мечетів, солодощі базарів, закутані в чадру жінки, розкішні костюми, казки «1000 і 1 ніч»)
В Перському царстві зародилась геометрія, арифметика, виник календар, Ібн Сіна заклав підвалини медицини, мужі Персії були одночасно і філософами , і вченими, і поетами. Серед них був і Омар Хайям, портрет якого перед вами Презентувати візитну картку цього поета випало_______________________________________

7. Публікація «Знайомтесь – Омар Хайям»

8. Учитель. Омар Хайям... Його життя, овіяне легендами, дотепер залишається багато в чому таємничим і загадковим.

Загадковим та незвичайним нам здається і повне ім'я поета - Гіяс-ад-Дін-Абу-аль-Фатх Омар ібн Ібрагім Хайям Нішапурі. У цьому імені приховано багато цінних відомостей про Омара Хайяма: місце народження, ім’я батька та його професія, інформація про особистісні якості поета.

Останнє слово повного імені поета вказує на місце його народження – місто Нішапурі. Ім’я батька Ібрагім. Він, очевидно, шив намети, тому що слово “Хайям” означає «майстер, який шиє намети». Саме батько підібрав сину ім’я Омар, що означає “життя”. З вибором імені він не помилився, тому що його син дійсно понад усе любив і цінував життя, уславлював його радощі в своїх чотиривіршах – рубаї. Почесне звання "Гіяс ад-Дін" - "Допомога віри", отримане поетом пізніше, свідчить про те, що Хайям віддавав чимало часу Корану і на ниві богослов'я досяг чималих успіхів.

9. Презентація учнями періодів життєвого шляху поета

Учень1. У жодній історичній хроніці того часу немає безпосередніх відомостей про точний рік народження Омара Хайяма. Із скупих історичних записів нам відомо, що "Омар народився в Нішапурі і предки його теж були нішапурцями". І лише за складеним Хайямом гороскопом учені зуміли визначити точну дату його народження - 18 травня 1048 року.

Місто Нішапурі було центром учених усього Сходу. З усіх кінців Персії й арабського світу приїжджали сюди молоді і літні люди, які прагнули до знань.

Ібрагім віддав сина вчитися до Нішапурського медресе (релігійна школа), хоча навчання в той час коштувало дуже дорого і тривало довго. Уже через декілька років Омар швидко читав арабською і міг повторити, не заглядаючи в Коран, підряд декілька сур. Батько був переконаний, що Омар у своєму розвитку переріс однолітків. Добре це чи погано Ібрагім не знав. У Омара не було друзів, кращі його товариші були книги. Допитливий юнак прагнув проникнути в суть речей, однаково старанно вивчав логіку, природничі науки, захоплювався астрономією, алгеброю й геометрією.

Учень2. Наукова діяльність Омара Хайяма протікала при дворі принца Шамс ал-Мулука. Літописці ХІ століття зазначають, що бухарський правитель оточив Омара Хайяма повагою й «саджав його поруч із собою на трон». У 1074 році поет був запрошений на службу до двору могутнього султана Малик-шаха у місто Ісфахан для керування обсерваторією палацу. Султан поставив перед Омаром Хайямом завдання - розробити новий календар. Того року почався 20-тилітній період його особливо плідної, наукової діяльності, блискучої за досягнутими результатами. В Ісфахані Омар Хайям у пору розквіту наукової творчості й життєвого благополуччя написав « Трактат про буття й необхідність», згодом – «Відповідь на три запитання», читав і перекладав праці Архімеда, Евкліда, Аристотеля. Хайяму належить чимало наукових робіт. До нас дійшло 8 учених праць із філософії, математики, астрономії, медицини.

Учень 3. Календарна реформа.

Протягом 5 років Омар Хайям разом із групою астрономів вели наукові спостереження в обсерваторії й до березня 1079 року розробили новий календар, що вирізнявся точністю. Цей календар мав у своїй основі 33-річний період, що складався з 8 високосних років; високосні роки випливали 7 разів через 4 роки і один раз через 5. Проведений розрахунок дозволив тимчасову різницю пропонованого року в порівнянні з роком тропічним звести до 19 секунд. Отже, календар, запропонований Хайямом, був на 7 секунд точнішим нині діючого григоріанського календаря, де річна помилка складає 26 секунд. Хайямівська календарна реформа оцінюється вченими як чудове відкриття. Однак, система не була у свій час упроваджена в практику.

Учень 4. Астрологія.

Слава Омара Хайяма як астролога-віщуна, наділеного особливим даром провидця, була дуже велика. Про нього говорили, як про авторитетного астролога. Узимку 1114 року в місті Мерве Омара попросили визначити найкращий час для виїзду на полювання. Хайям пішов на 2 дні, обдумав це питання , визначив слушний момент, вирушив до султана й посадив його на коня. Та враз набігла хмара й налетів вітер, пішов сніг і все вкрилося туманом. Усі засміялися, і султан хотів повернутися. Але Омар Хайям сказав, щоб султан не хвилювався, бо хмара зараз розійдеться і в наступні 5 днів не буде ніяких опадів. Султан поїхав далі , і в ці 5 днів не було ніяких опадів і жодної хмарини. Мабуть, вдалий прогноз Хайяма базувався на його метеорологічні знання. Після смерті Малик-шаха обсерваторія була закрита, як підтвердження думки про те, що в ті часи наукова діяльність знаходилася у залежності від покровителів.

Учень 5. Математика

У Ісфагані при дворі Малік-шаха Омар Хайям продовжив заняття математикою. Відомі математичні результати, досягнуті Хайямом, відносять до трьох напрямків: до алгебри, до теорії паралельних та до теорії відношень і вчення про число.

Алгебраїчні твори Омара Хайяма — їх збереглося до наших днів два (третій, без назви, не знайдений) — містили теоретичні висновки надзвичайної важливості. У своєму знаменитому «Трактаті про доведення задач алгебри», вперше в історії математичних дисциплін, Хайям дав повну класифікацію усіх видів рівнянь — лінійних,квадратних і кубічних (всього 25 видів) і розробив систематичну теорію вирішення кубічних рівнянь за допомогою властивостей конічних перерізів. Саме Омарові Хайяму належить заслуга першої постановки питання про зв'язокгеометрії з алгеброю. Хайям обґрунтував теорію геометричного вирішення алгебраїчних рівнянь, що підводило математичну науку до ідеї змінних величин.

Другим важливим твором Омара Хайяма була праця «Трактат про тлумачення темних положень у Евкліда», закінчений наприкінці 1077. Він складався з 3-х книг та вступу до них. У першій книзі викладена теорія паралельних. До Хайяма більш ніж 10 авторів коментували та критикували «Начала» Евкліда. Але лише Хайяму вдалось ґрунтовно та серйозно, на основі філософсько-логічних праць Арістотеля, викласти теорію паралельних.

Друга та третя книги «Трактату про тлумачення темних положень у Евкліда» присвячені теорії відношень. Знову базуючись на згоді з Арістотелевою точкою зору, він так сформулював принцип неперервності: «Величини можна ділити нескінченно, тобто вони не складаються з неподільних величин». На відміну від Евкліда та інших давньогрецьких математиків, Омар Хайям не тільки не протиставляв числа неперервним величинам, геометрію — арифметиці, а й намітив конкретні шляхи до виявлення єдності протилежностей.

Учень 6. Останні роки життя

Вісімнадцятирічний період життя Омара Хайяма в Ісфахані був найщасливішим і найбільш плідним, проходив під захистом могутніх покровителів. Усе змінилося після смерті Малік-шаха. Хайям переїздить до Нішапура, викладає в медресе. До його слави як видатного математика й астронома додалася в ці роки крамольна слава вільнодумця й віровідступника. Філософські погляди Хайяма викликали злісне роздратування ревнителів ісламу, його відносини з духовенством погіршилися. Вони прийняли такий небезпечний характер, що Хайям змушений був у вже немолоді роки здійснити довгий і складний шлях паломництва до Мекки.

Учитель. Омару Хайяму за своє життя довелося багато мандрувати та останні роки він провів на батьківщині. Тут помер і похований. Вдячні нішапурці з любов’ю і повагою доглядають могилу Омара Хайяма. Нам є, діти, чого у них повчитися. Адже, вивчаючи твори письменників світу, нам не варто забувати своїх, рідних, бути патріотами своєї землі, своєї мови, своїх митців слова. Адже вони, так як і Омар Хайям, чи в свої часи, і навіть зараз є гордістю нашого народу.

Омар Хайям прожив непросте життя: були в ньому злети і падіння, кохання і ненависть, хвилини щастя і смутку. Проте і на троні поряд з султаном і у гнітючій бідності він ніколи не втрачав людської гідності, завжди залишався щирою, доброю і мудрою людиною.

Сучасники називали Хайяма “Царем філософів Сходу і Заходу”. Як ви гадаєте, чому? (Можливо, тому що в рубаї він висловлює свої думки щодо того, як потрібно жити на землі, як треба ставитися до життя, які якості виховувати в собі тощо).

Визначення особливостей жанру рубаї

Свої філософські роздуми про життя поет виклав у формі популярного на Сході жанру рубаї. Сьогодні ви познайомитеся з окремими рубаї Омара Хайяма. Хто може дати визначення цього жанру?

Рубаї – жанр східної поезії, чотиривірш філософського змісту, в якому римуються переважно 1,2 і 4 рядки(aaba)

Прочитайте про особливості рубаї у підручнику( ст. 147-148)

- Що ви дізналися нового про цей жанр?

- На які питання шукає відповіді поет у своїх творах?( у чому сенс життя? Що таке смерть? Чому в суспільстві панують несправедливі закони? Що потрібно людині, щоб почуватися щасливою? У чому полягає мудрість?

- Говорять, що у віршах Хайяма прихований алегоричний зміст. Давайте пригадаємо, що таке алегорія? ( можна звернутися до стенда з написом)

У віршах поета відбилася алегорична мова, якою користувалися суфії. Цією мовою вино означало стан містичного натхнення і вищого щастя, чаша – міру людського життя, а чашник, який відмірює її – Бог. Суфії уявляли творця також в образі гончаря, що виготовляє глеки або чаші.

Ти з глини сам зліпив мене, о Боже!

Ти ковдру тчеш мені і стелеш ложе.

Ніхто у голову мені, крім тебе,

Ані добра, ні зла вписати не може!

Робота з текстами рубаї ( ст.. 149-150)

- Виразне читання вчителем 3 рубаїв

Вчитель. Читаючи поезію Омара Хайяма, ми відчуваємо ,що вона проста за формою, легко перекладається іншими мовами, в тому числі і нашою рідною українською мовою. Кращими україномовними перекладами є переклади Василя Мисика( завдяки йому ми читаємо в підручнику чотиривірші), хоча цікаві знахідки перекладу є й у Агатангела Кримського, а Дмитро Павличко здійснив низку переспівів.

- Виразне читання учнями рубаїв по черзі

Аналіз прочитаних рубаїв

- На які теми написані дані рубаї? ( сумні роздуми про смертність людини, уславлення насолод життя, кохання, роздуми про кругообіг у природі, пошук істини, сенсу буття)

- Який із прочитаних рібаїв ви взяли б за основу творчості Омара Хайяма? Чому?

Які поради ви знайшли у віршах Хайяма? Перефразуйте і запишіть їх у зошит. Зачитайте.

( 1. Живи праведно.

2. Не губи розум.

3. Не втрачай гідність.

4. Будь високий духом.

5. Цінуй життя.)

- Чи застарілі ці теми зараз?( Не застарілі, навіть дуже актуальні. Адже пошук сенсу буття, життєві цінності та орієнтири завжди мали місце в житті всіх поколінь)

- Чи знайшли ми відповіді на питання, які ставили перед собою на початку урок ? (Чому не зникає інтерес до творчості цього поета? Чим приваблюють людство рубаї Омара Хайяма? Що особистісно важливе знайде для себе кожен, хто відкриє збірку віршів Омара Хайяма?)

Його чотиривірші - рубаї - займають особливе місце в скарбниці світової культури. Їх цитують всі, хто любить слово: від тамади на пишному весіллі до навченого життям відлюдника-письменника. Протягом багатьох століть рубаї привертають поціновувачів прекрасного своїм коштовним словесним огранюванням. У бездоганному чотиривірші Хайяма уміщається весь життєвий досвід людини: це і весела суперечка з Долею, і сумні бесіди з Вічністю. Хайям зробив жанр рубаї широко відомим, довів цю поетичну форму до досконалості і залишив нащадкам вічне послання, пронизане рідкісною свободою духу.

На уроці інформатики нещодавно ми вчилися створювати відеоролик, на уроці зарубіжної літератури знайомимося з постаттю Омара Хайяма, поєднавши всі ці знання, учні 8 класу створили ось цей відеоролик

Підсумок уроку. Перегляд відеоролика, створеного учнями 8 класу на уроці інформатики з використанням вивченої програми Movie Maker.

Асоціативний кущ за біографією Омара Хайяма.

( У кожного на парті є зірка, напишіть на ній слово, яке асоціюється з ім.’ям Омара Хайяма, і помістіть його біля фото поета.

(Вчений, математик, астроном, Бухара, рубаї, поет, ХІ ст.)

Заключне слово вчителя. Сучасники називали його "перекладачем думок неба на мову людей". Він був справді великим ученим – енциклопедистом свого часу, йому присвоїли титули вченого мужа століття, знавця грецької науки, царя філософів Сходу і Заходу. Він зробив багато винаходів в галузі математики і астрономії. Але світову славу, як не дивно, йому принесли філософські роздуми поета про сенс життя та людину, які хвилюють не одне покоління людей всього світу. Ми йдемо в ногу з часом, є користувачами мережі Інтернет, спілкуємося у соціальних мережах і, мабуть, неодноразово зустрічалися і ще зустрінетеся з висловлюваннями Омара Хайяма. Я бажаю вам, діти, щоб ті мудрі слова, з якими ви сьогодні познайомилися, стали вам у нагоді. Цінуйте життя, знайдіть його сенс,будьте добрими і щирими, знайдіть своє щастя .

Оцінювання учнів

Домашнє завдання. Вивчити 2-3 рубаї (на вибір). Підготуватися до уроку позакласного читання ( творчість Рудакі, Гафіза ).

https://naurok.com.ua/konspekt-uroku-iz-zarubizhno-literaturi-dlya-8-klasu-na-temu-omar-hayyam---korifey-persko-tadzhicko-liriki-ruba-3591.html

Вільям Шекспір Сонет 116

Головною темою сонета Шекспіра є визначення справжнього кохання. Провідними мотивами цього вірша є незмінність справжнього кохання з плином часу й те, що саме справжнє кохання є духовним орієнтиром у просторі. Це сонет-клятва, ліричний герой присягається у вірності кохання, усвідомлюючи всі життєві випробування, які можуть затьмарити почуття. Художній світ сонета надзвичайно широкий, він розширюється до меж Усесвіту, сягаючи висоти зірки, за якою пливе мандрівний човник кохання, і водночас концентрується на особі однієї людини — на трояндових вустах і щоках. Тема - визначення кохання. Ідея - справжнє кохання з плином часу не згасає Ліричний герой присягається у вірності коханню, усвідомлюючи всі життєві випробування, які можуть затьмарити почуття. Художні засоби: метафори ( любов – маяк, зірка) Сутність кохання розкривається в оригіналі сонета метафорично. У першому катрені проголошується глибинність і непохитність цього почуття. Так, любов є зіркою («the star»), на яку орієнтуються мореплавці, це може бути Північна зірка, яку завжди можна відшукати в безхмарному небі, і, прямуючи за нею, мореплавець ніколи не схибить. Любов є— морськими координатами, за якими веде свій корабель мореплавець. Морська стихія є домінантою в цьому катрені. Тож любов як бурхливе море, і треба бути обізнаним і терплячим, щоб уміло вести свій корабель. У другому катрені задано як вертикаль цього почуття — висота зірки, так і горизонталь — терпіння, віра й християнська надія. У третьому катрені любов порівнюється з вічністю. Любов протиставляється часу, вона не рахується годинами або тижнями. Звертаючись знову до образу компаса, автор утверджує думку про обережність у плаванні на човні кохання серед буремних вод часу. Хоча слово compassв цьому контексті використовується в іншому значенні — (дослівно укр «окружність серпа»), але тематично належить попередньому катрену.

He буду я чинити перешкоди Єднанню двох сердець. То не любов. Що розцвіта належно від нагоди. І на віддаленні вгасає знов. Любов — над бурі введений маяк, ІЦо кораблям шле промені надії, Це зірка провідна, яку моряк Благословляє в навісній стихії. Любов не блазень у руках часу, Що тне серпом своїм троянди свіжі. І щік, і уст незайману красу. Тож серп любові справжньої не ріже. Як це брехня я віршів не писав, І ще ніхто на світі не кохав. (Переклад з англійської Дмитра Паламарчука)

Ідеї радості життя в Поліанніблогу

БЛОГ ВЧИТЕЛЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЧИЖ СВІТЛАНИ ІВАНІВНИ