Зарубіжна література 9 клас
Генріх
Гейне «Не знаю, що стало зі мною…»
Жанр – балада, яка має ліро-епічний
характер, відтінок фантастичності та майже драматичну напруженість. Збірка – «Книга пісень». Цикл – «Знову на батьківщині». Тема – Згубна сила кохання. Головна думка – Кохання – складне і
незбагненне почуття. Ліричний герой
сумує, йому не дає спокою стара легенда. Художні
засоби. Епітети – «коси золоті», «дикої пісні», метафори «Рейн затих», «промінь грає». анафори: «І косу розчісує ним, і дикої пісні співає».) Сюжет і стиль вірша фольклорний. Поезія
написана у співзвучній манері народної пісні. (Переклад Л. Первомайського)
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ne-znayu-shho-stalo-zi-mnoyu-analiz/ Довідник
цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
“Мазепа”
Байрон
Жанр. Поема «Мазепа» – романтична поема
1. „ Мазепа”- це ліро- епічна поема. Поява так званих мішаних жанрів була
характерна для романтизму. 2. Зацікавила поета сама легенда, що була таємничою,
ефектною, небуденною. 3. Романтиків завжди цікавили неординарні особистості,
масштабні постаті. Мазепа – саме такий. 4. Експресивні вираження переживань, чіткі логічні позиції, антитеза-(насильство-
беззахисність, тиран-жертва, завойовник-завойований)- все це вказує на
приналежність до романтизму. Сюжет.
Поема побудована у формі
розповіді-сповіді головного героя твору — старого гетьмана Мазепи про любовну
пригоду, яка колись трапилася з ним. Композиція.Поема
складається з 20-ти невеличких розділів; час дії — важкі для Карла XII і Мазепи
дні після поразки під Полтавою. Історія
написання поеми «Мазепа» Поему «Мазепа» Байрон написав під час перебування
в Італії (у Венеції та Равенні) в 1818 або 1819 році. На розповіді Мазепи про
його закоханість у молоді роки в юну красуню Терезу, дружину старого багатого
графа-воєводи, позначилися взаємовідносини самого Байрона з юною дружиною графа
Гвічіоллі, яку також звали Терезою. На початку своєї поеми Байрон подав
довідку, що в її основу був покладений один із епізодів з «Історії Карла XII»
французького письменника Вольтера про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за
зв’язки з жінкою польського вельможі був покараний — прив’язаний до дикого
коня, якого відпустили в степ. Тоді «Мазепа від страждань і з голоду трохи не
вмер». Ця подія й становить основний
зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському королеві Карлу XII, коли
після розгрому Петром І під Полтавою 1709 року вони втікали до Туреччини. Історичні події, що зображені у творі.
Розгром шведів російськими військами Петра I під Полтавою 1709 року та втеча
Мазепи з Карлом XII до Туреччини. Жанрові
особливості. Поема Дж. Байрона — це ліро-епічна поема, монолог-сповідь
Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви. Образ Мазепи у поемі Байрона
Гетьман зображений на початку й наприкінці твору людиною похилого віку,
йому 70 років. Сильний, сміливий, здатний зберегти самовладання у найскладнішій
ситуації. Він не може змінити хід історії, але завжди береже свою честь і
гідність, залишається людяним. Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він
змінюється зовнішньо під вагою прожитих років, але зберігає головне: мужність,
силу, тверезість розуму, шляхетність. Риси
романтичного героя в образі Мазепи. Він похмурий, самотній, вірний високим
ідеалам (кохання, дружби, свободи, вірності вітчизні), волелюбний, внутрішньо
незалежний. – Риси «байронічного героя»
у характері Мазепи. «Шляхетний злочинець», самотній, нескорений, волелюбний,
бунтар зі страдницькою душею, в якій відбиваються настрої «світової скорботи»;
смілива вдача, могутня воля, титанічна постать. Символічні образи - «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий
праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний
образ України, що є вільною, але ще неосвоєною землею. Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від
шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела
Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх
(адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала
його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом. Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі,
людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля
відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Образ «дикого коня», що ніс Мазепу
через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті
майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу,
і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ
несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим
образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що
повинна рухатися у майбутнє. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри
уособлюють пристрасті, що охопили героя. Вороння символізує смерть. Степ —
вільнолюбивий дух Мазепи. Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися на
його життєвому шляху. Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру,
похмуре небо підсилюють страждання Мазепи. Ранок, біла мла, схід сонця є символом
надії. Образ вершника Мазепи символ
– неспокійної душі; – нескореної сили; постійної небезпеки; уособлення вільної
людини; символ свободи, нації. Джерело: https://dovidka.biz.ua/mazepa-bayron-analiz/ Довідник
цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
“Мій
дух як ніч” Байрон
Рік написання – 1815 Жанр — елегія; Цикл «Єврейські мелодії» Основою
для написання твору стала історія зі Старого Заповіту про царя Саула
та співця Давида. Відомо, що Саул був іудейським царем і жив у XV
столітті до н. е., а Давид був пастухом, який переміг силою духа велетня
Голіафа. Цар Саул позаздрив славі переможця і хотів убити його, але коли Давид
заграв на арфі, злий дух відступив від Саула і дух царя просвітлився. Тема. Зіткнення суперечливих начал у
душі людини, самотність. Ідея.
Мистецтво, що просвітлює душу Настрій
поезії. Вірш дуже емоційно напружений, сумний Ключові образи твору. Співець, арфа, образ плачу (скорботи).
Звуки арфи, її «віщий спів» може розвіяти смуток, вселити надію. Арфа є
втіленням мистецтва, що має сприяти духовному відродженню. Художні засоби Епітети: «останній
час», «віщий спів», «перший звук»; метафори: «глас арфи воркує і тішить слух»,
«надія в серці спить», «розпадеться серце», «поки мозок не згорів»; порівняння: «мій дух як ніч»; вигуки: «О, грай скоріш!»; риторичне запитання (кінець вірша). Вид строфи 4 катрени Вид стопи: ямб Віршовий розмір – чотиристопний
ямб Спосіб римування: за
розташуванням: перехресне – абаб Види
рим: а) за наголосом: – чоловіча (наголос на кн.слова); б) за
частинами мови: – граматична Вірш
Байрона це звертання-монолог Саула до Давида. Головним героєм є співець. Душевний стан ліричного
героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга,
зневіра, навіть відчай. У його душі відбувається боротьба добра і
зла. І ніщо не може втішити царя, окрім божественного звука арфи, адже вона
знаходиться в руках співця, чиї пісні любі Господу. Чого прагне Саул:
веселощів, задоволення чи ще більшої влади? Ні, він хоче переконатися, що його
душа жива, не скам’яніла, адже він ще здатен чути «арфи глас». Він прагне, щоб
божественна пісня розбудила в серці надію, щоб сльози полилися з його очей.
Жодного натяку на конкретну особу чи якісь історичні реалії у вірші немає.
Перед нами постає скорботний образ особистості, яка мужньо переносить
неймовірні муки, прагнучи певного просвітлення, яке може дати їй музика
(мистецтво). З тексту вірша нам невідомо, від чого страждає ліричний герой,
чому в нього на душі так важко, через що його серце може розірватися від
страшних мук. Це певне абстрагування від біблійної історії перетворило вірш на
образ-алегорію стражденної душі, що прагне спокою й умиротворення, але вже ніде
не може його знайти… У вірші йдеться про іудейського царя Саула. Але Байрон
виходить за рамки біблійної історії: образ біблійного царя доповнюється образом
співця (поета), який виходить на перший план. За ним стоїть сам автор і ширше —
усе його покоління. Душевний стан ліричного героя напружений. Він
почувається самотнім. Його охопили сум, туга, зневіра, навіть відчай. Душу
ліричного героя може врятувати лише мистецтво. Але риторичне питання у кінці
твору залишається без чіткої відповіді: «Як не поможе спів, воно од мук тяжких
порветься враз!»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/miy-duh-yak-nich-analiz/ Довідник
цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
“Хотів би жити
знов у горах” Байрон
Рік написання – 1807 Збірка – «Години дозвілля». Тема – протест проти загальноприйнятних
норм моралі тогочасної Англії. Ідея
– втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства. Це внутрішній
монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі
ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні
проблеми того часу. Автор послідовно розвінчує жадані для багатьох людей
життєві блага: високе становище в суспільстві, багатство, кохання,
спілкування в колі друзів. Він вважає, що ці блага дають лише ілюзію щастя, але
забирають те, що має справжню цінність, — свободу, волю. Художні засоби Епітети: дітям
безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан,
вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове. Метафори: серце стало крижаним; тамує
келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки
льоду; світ лукавства і облуди. Порівняння:
душа, мов птах прип’ятий; як мені з душного світу, мов голуб до
свого кубла, у небо грозове злетіти. Риторичні
звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То,
Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о
Жінко, світоч вроди. Риторичні запитання:
Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом
не склалась та приязнь вірна і свята? Самотність, розчарування
відчувається у вірші. Поет був романтиком, тож і вабили його “темні урвища і
хребти”, “пустка дика й хмура”, “небо грозове”. Саме дика, незаймана природа,
грізна й велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен
проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити,
брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі
риси людини, відбувається перевірка на міцність Вірш Байрона «Хотів би жити
знов у горах…» завжди актуальний, оскільки в ньому показані складні духовні
шукання особистості, осмислюється місце людини у світі й утверджуються
волелюбні ідеї. Автор протестує проти ницого, бездуховного суспільства,
прагнучи у світ мрії, свободи, високих ідеалів.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/hotiv-bi-zhiti-znov-u-gorah-analiz/ Довідник
цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
ПРЕЗЕНТАЦІЯ "9 клас. Бароко як перший загальноєвропейський художній напрям"
Джерело: //zoya273.wordpress.com/
Комментарии
Отправить комментарий